10 червня 2014 року Справа № 5004/1113/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Панової І.Ю.,
суддів -Білошкап О.В.,
Запорощенка М.Д.
за участю представника
ПАТ "Західінкомбанк" - Петруши О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. по справі №5004/1113/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк",-
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. у справі №5004/1113/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України з посиланням на те, що вказана ухвала вже переглядалася в апеляційному та касаційному порядку.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "Західінкомбанк", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. визнано грошові вимоги кредиторів боржника - ТОВ "Доброслав-Луцьк", а саме:
- ТОВ "Волинькисень ЛХЗ" в розмірі 294255,57 грн., з яких 288 411,57 грн. черговість задоволення вимоги четверта, 5844,0 грн. понесених судових витрат та за публікацію оголошення черговість задоволення вимоги перша;
- фізичної особи підприємця ОСОБА_6 в розмірі 180284,47 грн. черговість задоволення вимоги четверта;
- Луцької ОДПІ в розмірі 366985,80 грн., з яких 366793,23 грн. черговість задоволення вимоги третя, 192,57 грн. черговість задоволення вимог шоста;
- ОСОБА_7 в розмірі 2608696,84 грн. черговість задоволення вимоги четверта;
- ПАТ "Кредитпромбанк" в розмірі 1467676,51 грн., з яких 1390000,0 грн. черговість задоволення вимоги перша, 77676,51 грн. черговість задоволення вимог шоста;
- ПАТ "Західінкомбанк" в розмірі 15707761,09 грн., з яких 13635742,15 грн. черговість задоволення вимог перша, 2081575,72 грн. черговість задоволення вимог шоста, 1113,0 грн. понесених судових витрат черговість задоволення вимог перша.
Затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ ТОВ "Доброслав-Луцьк". Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано погашеними.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. в частині затвердження реєстру вимог кредиторів боржника, ОСОБА_5 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою і просила її скасувати в цій частині і направити справу для вирішення питання щодо включення до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ОСОБА_5, яка є спадкоємцем ОСОБА_8
Ухвалою господарського суду Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. поновлено строк на апеляційне оскаржено та прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_5 до провадження.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. у справі №5004/1113/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 припинено, як таке, що помилкове порушене. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вже була переглянута в апеляційному та касаційному порядку.
Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2012р. ухвалою господарського суду Волинської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав - Луцьк", м. Луцьк за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ".
Судом першої інстанцій було розглянуто заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, які надійшли в установлений законом строк, та поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів. При цьому, в ухвалі від 09.04.2013р. суд першої інстанцій, з яким погодився й суд апеляційної інстанції залишаючи її без змін постановою від 18.06.2013р., дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог та затвердження наданого реєстру вимог кредиторів, пославшись на обґрунтованість та доведеність заявлених вимог до боржника.
Не погодившись з винесеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Доброслав - Луцьк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Західінкомбанк" та грошових вимог ТОВ "Волинькисень ЛХЗ", а ОСОБА_7 - зі скаргою на вказані судові рішення в частині відхилення його грошових вимог на суму 230766 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2013р. касаційні скарги залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Західінкомбанк", грошових вимог ТОВ "Волинькисень ЛХЗ", грошових вимог ОСОБА_7 по справі залишено без змін.
При цьому, суд касаційної інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості визнання та включення до реєстру вимог кредиторів заявлених в установлений законом строк вимог до боржника, які підтверджені належними доказами, та погодився з висновком судів попередніх інстанцій, зокрема, про підставність задоволення вимог ПАТ "Західінкомбанк" до боржника в розмірі 15707761,09грн. та необхідність включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів.
Отже, із змісту вказаних судових актів вбачається, що ухвала господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. переглядалася в апеляційному та касаційному порядку лише в частини розгляду грошових вимог ПАТ "Західінкомбанк", ТОВ "Волинькисень ЛХЗ", ОСОБА_7, у зв'язку з чим висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказана ухвала була переглянута судами апеляційної та касаційної інстанцій в повному обсязі, є помилковим.
Не розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 по суті заявлених в ній вимог і припинивши апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції фактично обмежив заявницю-кредитора у праві на доступ до суду, порушивши цим принцип верховенства права та доступність судового захисту (ст.ст.8, 55 Конституції України).
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції від 05.03.2013р. не відповідає вимогам процесуального законодавства, прийнята без всебічного та повного з'ясування всіх суттєвих обставин справи, тому підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.
При цьому під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 і надання правової оцінки наведеним в ній обставинам відносно наявності у заявниці кредиторських вимог до боржника щодо виплати заробітної плати, суду апеляційної інстанції слід врахувати наступне.
У доданому до апеляційної скарги листі директор боржника - ТОВ "Доброслав-Луцьк", направленого на адресу ОСОБА_5, яка є дружиною померлого ОСОБА_8, зазначено, що згідно даних обліку на підприємстві рахується заборгованість перед кредитором - ОСОБА_8 у сумі 565076,0 грн.
Відповідно до частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.
Отже, на вимоги кредиторів щодо заробітної плати не поширюються передбачений статтею 14 вказаного Закону пересічний термін.
Однак, наявний у справі реєстр вимог кредиторів боржника, який затверджений господарським судом, в порушення вимог ч.6 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить відомостей про вимоги щодо виплатити заробітної плати за даними обліку боржника.
Статтею 1227 ЦК України встановлено, зокрема, що суми заробітної плати, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Оскільки наведене не було враховано судом апеляційної інстанції та ним зроблено помилковий висновок про те, що ухвала господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. переглядалася в апеляційному та касаційному порядку у повному обсязі, колегія суддів вважає, що ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. по справі №5004/1113/12 скасувати.
Справу № 5004/1113/12 направити до Рівненського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий: Панова І.Ю.
Судді:Білошкап О.В.
Запорощенко М.Д.