12 червня 2014 року Справа № 18/2141/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі)
суддів :Бондар С.В., Палія В.В.
розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.04.14
у справі№18/2141/12
господарського судуПолтавської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доКомунального підприємства "Теплоенерго"
простягнення суми
за участю представників від:
позивачане з'явилися, були належно повідомлені
відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.12.13 (суддя Бунякіна Г.І.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Бондаренко В.П., суддів: Россолова В.В.,
Тихого П.В.), в задоволенні скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу ГСПО від 04.01.13, виданого на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.12 у даній справі відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що розстрочка виконання постанови не тягне за собою зняття арешту з рахунків, як того вимагає відповідач.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, змінити процедуру виконання рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.12 у справі №18/2141/12, зобов'язати Державну виконавчу службу України зняти арешт з коштів боржника Комунального підприємства "Теплоенерго", накладений постановою від 09.09.13 № ВП 37561156. Скарга мотивована тим, що без зняття арешту неможливо виконати графік розстрочки.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Полтавської області від 20.12.12 у справі позов задоволено: стягнено з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12778140,29 грн., в тому числі 10599170,32 грн. заборгованості, 889499,08 грн. пені, 1029637,25 грн. 7% штрафу, 60075,10 грн. втрат від інфляції, 199758, 54 грн. 3% річних та 64380,00 грн. судового збору.
Відповідачем рішення виконане частково, повністю сплачена лише сума основного боргу. Станом на 09.09.13 несплаченими залишилися неустойка, 3% річних, інфляційні, загальна сума яких (з урахуванням суми виконавчого збору) склала 2467684,96 грн.
09.09.13 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області № 18/2141/12 від 04.01.13 винесено постанову про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках боржника - Комунального підприємства "Теплоенерго".
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.10.13 боржнику надано розстрочку виконання рішення від 20.12.12 по даній справі до 30.09.15.
Вимагаючи змінити процедуру виконання рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.12 у справі №18/2141/12, зобов'язати Державну виконавчу службу України зняти арешт з коштів боржника Комунального підприємства "Теплоенерго", накладений постановою від 09.09.13 № ВП 37561156, відповідач посилається на те, що без зняття арешту неможливо виконати графік розстрочки. Суди в задоволенні скарги відмовили, пославшись на те, що надання розстрочки само по собі не є достатньою причиною для зняття арешту з активів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитися з такою правовою позицією судів з огляду на наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
За змістом ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Але необхідність зняття арешту має бути доведена належними доказами в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Самі лише посилання на неможливість виконати ухвалу про розстрочку можуть бути підставою для зміни способу виконання рішення шляхом скасування такої розстрочки та для переходу до звичайної процедури виконання рішення, але не для зняття арешту. Більше того, відповідно до ч.2 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову (одним із видів яких, за змістом ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, є арешт).
А відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", яка в даному випадку може бути застосована по аналогії закону, протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.
Щодо вимоги відповідача про зміну процедури виконання рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.12 у справі №18/2141/12, то вона не може бути задоволена, оскільки ні Закон України "Про виконавче провадження" ні Господарський процесуальний кодекс України не передбачають такої можливості. Вимога про зміну способу виконання рішення не заявлялася, рівно, як і не вказувався спосіб, у який він пропонує виконати рішення.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.14 у справі №18/2141/12 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді С.В. Бондар
В.В. Палій