11 червня 2014 року Справа № 910/2164/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Нєсвєтової Н.М.
Жукової Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014
у справі №910/2164/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН- ІТ"
до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
про стягнення 113899,00 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Кулінічев А.Д. - за довіреністю;
від відповідача: Болейко-Чечуй В.О. - за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про стягнення 113 899,00 грн. заборгованості за договором № 3-2/276-11 від 29.12.2011р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. у справі № 910/2164/14 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р., яку ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р. повернуто заявникові на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою апеляційного суду Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року про повернення апеляційної скарги у даній справі, а справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Форма і зміст апеляційної скарги визначені положеннями статті 94 Господарського процесуального кодексу України, частиною 3 якої встановлено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, і це не заперечується скаржником, що до апеляційної скарги №8/8.4-109-14 від 21.03.2014р. не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, в зв'язку з чим апеляційна скарга повернута скаржникові на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
При цьому, суд апеляційної інстанції послався на те, що у даному випадку Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки спір у даній справі не пов'язаний з питаннями, що стосуються його повноважень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його правомірним та таким, що відповідає матеріалам справи, виходячи з наступного.
Так, з 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір", норми якого визначають правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором №3-2/276-11 від 29.11.2012 року, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги із впровадження технологій безпаперового діловодства Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на базі системи електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису, а відповідач оплатити їх.
Повноваження Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України як центрального органу виконавчої влади визначені Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженим Указом Президента України від 31.05.2011р. № 633/2011 (далі - Положення про Мінрегіон України).
Відповідно пункту 3 Положення про Мінрегіон України, основним завданням останнього є: 1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах: удосконалення територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування; будівництва, архітектури, містобудування, промисловості будівельних матеріалів, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; житлово-комунального господарства, житлової політики, благоустрою населених пунктів, квітково-декоративного насінництва та розсадництва, поводження з побутовими відходами, поховання, технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна; архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства; 2) забезпечення технічного регулювання у сфері будівництва, містобудування, промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства.
Підпунктом 9 пункту 5 Положення про Мінрегіон України передбачено, що Мінрегіон України з метою організації своєї діяльності здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави у відповідних сферах.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у даній справі Міністерство виступає у якості суб'єкта господарювання, оскільки предмет спору стосується організації внутрішньої діяльності Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, як юридичної особи, а тому справа не є пов'язаною з питаннями, що стосуються повноважень Міністерства, як органу управління виконавчої влади.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу Київський апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Крім того, відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.
Отже, оскільки при поданні касаційної скарги Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не сплатило судовий збір у встановленому порядку та розмірі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути судовий збір зі скаржника у розмірі 609,00 грн.
Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі №910/2164/14 залишити без змін.
3. Стягнути з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9, код ЄДРПОУ 37471928) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019) судовий збір у розмірі 609,00 грн. за розгляд касаційної скарги.
4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №910/2164/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий М.М. Черкащенко
Судді Н.М. Нєсвєтова
Л.В. Жукова