11 червня 2014 року Справа № 914/3093/13
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І. М., суддів Грека Б. М., Палія В. В., за участю представника відповідача Р. Карплюка (дов. від 01.11.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року у справі № 914/3093/13 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" до приватного підприємства "Шива" про стягнення 413 899 грн 94 коп.,
У серпні 2013 року товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Шива" про стягнення боргу за виготовлені металоконструкції у розмірі 348 598 грн 44 коп. і вартості проведених монтажних робіт у сумі 65 301 грн 50 коп. з підстав неналежного виконання умов договору від 24 лютого 2012 року № 24-02/12 на виготовлення металоконструкцій та здійснення монтажних робіт.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2013 року (суддя О. Щигельська), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено з мотивів безпідставності вимог.
Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статті 188 Господарського кодексу України, частини 3 статті 877 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Приватне підприємство "Шива" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" у судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 24 лютого 2012 року сторони уклали договір підряду за № 24-02/12 на виготовлення металоконструкцій та здійснення монтажних робіт (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (виробник) узяв на себе зобов'язання розробити креслення, виготовити, доставити та змонтувати металоконструкції на об'єкті замовника, а відповідач (замовник) - сплатити грошові кошти. Загальна вартість договору була визначена специфікацією № 1 і становила 5 623 500 грн. Умовами договору сторони також погодили, що фактичний об'єм виготовлення визначається кресленнями, які виготовляє виробник; виробник повинен інформувати замовника про хід виготовлення продукції, а замовник має право у будь-який час перевіряти хід та якість виготовлення виконавцем продукції; за одиницю виміру виготовленої продукції прийнято теоретичну тонну, а об'єм виготовлення вказується в специфікаціях; фактична вага металоконструкцій визначається по теоретичній вазі заготовок деталей, з яких складаються конструкції, помножена на коефіцієнт розкрою металопрокату - 1,04; при внесенні змін у проект, які призводять до змін ваги металоконструкцій, сторони погоджують ці зміни письмово (пункти 2.1.2, 2.1.6, 3.1, 3.2, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4 договору).
Умови оплати контрагенти погодили специфікацією № 1, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.2.1 якої замовник має сплатити аванс у розмірі 50 відсотків вартості виготовлення металоконструкцій; після поставки на об'єкт замовника кожної партії продукції вагою 50 тонн, виробник виставляє рахунок на доплату вартості поставленого об'єму металоконструкцій; замовник зобов'язаний оплатити даний рахунок упродовж 10 банківських днів з моменту поставки вказаної партії конструкцій. Відповідно до пункту 4.3 специфікації № 1 виплата за виконані роботи здійснюється на підставі акта здачі-прийняття робіт і залежить від об'єму виконаних робіт; акт здачі-прийняття робіт складається та затверджується сторонами кожні 14 календарних днів з моменту виконання робіт. Остаточна вартість монтажних робіт визначається після підписання сторонами кінцевого акта здачі-прийняття робіт (пункт 4.3.2 специфікації № 1). Пунктом 6.4 договору передбачено право замовника відстрочити оплату 5 відсотків від вартості монтажних робіт.
Додатком № 2 від 2 серпня 2012 року до специфікації № 1 сторони змінили загальну вагу металоконструкцій до 380 тонн і ціну договору - 6 141 560 грн.
Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акта №1 приймання виконаних будівельних робіт з початку будівництва по звітний місяць включно (вересень 2012 року) вартість будівельних робіт склала 6 106 973 грн 32 коп.
Приватне підприємство "Шива", ураховуючи право на відстрочку оплати 5 відсотків від вартості монтажних робіт, сплатило 6 072 506 грн 21 коп.
Позивач стверджує, що протягом квітня-вересня 2012 року виготовив та передав металоконструкцій на загальну суму 5 465 534 грн 50 коп. та змонтував їх на суму 1 074 601 грн 74 коп. і загальна сума договору склала 6 540 136 грн 24 коп., а відтак борг відповідача дорівнює 413 899 грн 94 коп.
Відповідач заперечує ці вимоги, посилаючись на невідповідність частини виготовлених позивачем металоконструкцій технічному завданню замовника.
Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію (частини 1,2 статті 877 Цивільного кодексу України).
За правилами пунктів 1, 2 статті 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
За змістом пункту 7.1 договору металоконструкції повинні відповідати рівню якості, який прийнятий на Україні, вимогам проекту, кресленням і технічним умовам, БНіП Ш-18-75. Виробник повинен виготовити та довести до відома замовника креслення на підставі переданого замовником проекту (пункт 2.1.1 договору).
Позивач стверджує, що металоконструкції виготовлялися відповідно до креслень, проте загальна їхня вага склала 404, 8544 тонн, що перевищує встановлену договором.
Водночас господарським судам не були надані докази того, що зазначені зміни умов договору були доведені виробником до замовника.
Частиною 3 статті 877 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника.
Відповідно до частини 4 статті 877 Цивільного кодексу України, якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною 3 цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.
За змістом частини 3 статті 321 Господарського кодексу України у разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.
Ураховуючи те, що товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" не надало господарським судам доказів, які підтверджують вимоги позову, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в його задоволенні.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року у справі № 914/3093/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак
Суддя Б. М. Грек
Суддя В. В. Палій