"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/56858/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, щодо перерахунку вислуги років, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, -
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України у зарахуванні ОСОБА_1 половини строку навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті з 02 серпня 1991 року по 24 травня 1993 року, який складає 10 місяців 27 днів та у зарахуванні 1 дня проходження строкової військової служби 25 травня 1993 року до календарної вислуги років.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України зарахувати ОСОБА_1 половину строку навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті з 02 серпня 1991 року по 24 травня 1993 року, який складає 10 місяців 27 днів та зарахувати 1 день строкової військової служби 25 травня 1993 року до календарної вислуги років. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України на посаді начальника квартирно-експлуатаційної служби, військове звання - капітан.
З 01 вересня 1987 року по 01 березня 1991 року позивач навчався в Житомирському будівельному технікумі по спеціальності "Промислове та цивільне будівництво" кваліфікація "технік-будівельник", що підтверджується архівною довідкою Будівельного коледжу Житомирського національного агроекологічного університету від 15 листопада 2011 року №25 та дипломом ПТ №839709 від 28 лютого 1991 року.
02 серпня 1991 року позивач був зарахований студентом першого курсу факультету механізації сільського господарства денної форми навчання Житомирського сільськогосподарського інституту на підставі наказу ректора інституту від 02 серпня 1991 року № 266-ст, що підтверджується архівними довідками Житомирського національного агроекологічного університету від 01 вересня 2011 року №108/01-16 та Національного університету водного господарства та природокористування від 06 червня 2011 року №216.
25 травня 1993 року ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу, про що зазначено в довідці відповідача від 22 грудня 2011 року №129 та витягу з послужного списку.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Тобто, навчання обов'язково має передувати вступу на військову службу або призначенню на відповідну посаду; особі після закінчення навчального закладу повинно бути присвоєне офіцерське звання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вимога позивача про зарахування часу навчання в Житомирському будівельному технікумі не підлягає задоволенню, оскільки у позивача друга умова відсутня - офіцерське звання присвоєне йому не після закінчення вказаного навчального закладу.
Крім того, як було встановлено судами попередніх інстанцій, на час закінчення позивачем навчання у будівельному технікумі цей навчальний заклад не мав статусу вищого навчального закладу. Тому його посилання на Закон України «Про вищу освіту є помилковим».
Що стосується вимоги позивача про зарахування половини строку навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті з 02 серпня 1991 року по 24 травня 1993 року, який складає 10 місяців 27 днів, то позов в цій частині є обгрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки позивач був зарахований студентом вказаного інституту саме 02 серпня 1991 року, а не 01 вересня 1991 року, як помилково вважав відповідач.
Початком військової служби відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач неправомірно зарахував початком військової служби позивача з 26 травня 1993 року, а не з 25 травня 1993 року, а тому також слід зарахувати 1 день строкової військової служби до календарної вислуги років позивача.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: