"04" червня 2014 р. м. Київ К/9991/31392/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2012
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012
у справі № 2270/15395/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»
до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Суффле Агро Україна») до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі - відповідач, Славутська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2011 № 0000332301, від 02.09.2011 № 0000692301 та № 0000672301.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 постанову суду першої інстанції змінено. Абзац другий резолютивної частини постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 викладено в наступній редакції: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000332301 (форма В1) від 21.06.2011, № 0000692301 (форми В1) від 02.09.2011 та № 0000672301 від 02.09.2011». В іншій частині постанову залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що первинними документами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується реальність господарських операцій, а тому вважають неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів та зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Славутською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Суффле Агро Україна» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 31.05.2011 № 308/23/34863309.
За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем, зокрема, п. 1.8, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), а саме: позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1 018 613 грн. (за травень, серпень, вересень, жовтень 2010 року), занижено від'ємне значення податку на додану вартість рядка 26 Декларації всього в сумі 12 164 грн.; порушення п. 1.31, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Також, виявлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовленні ними, при реалізації позивачем ячменю для ВАТ «Славутський солодовий завод» в сумі 5 995 133 грн., факт придбання якого від постачальників на загальну суму 5 911 227 грн. документально не підтверджено.
На підставі акта перевірки 21.06.2011 Славутською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332301, яким ТОВ «Суффле Агро Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на 391 845 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 97 961,25 грн.
За результатами розгляду поданих позивачем скарг було прийнято 02.09.2011 податкові повідомлення-рішення: № 0000692301, яким ТОВ «Суффле Агро Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 765 480 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 191 370 грн.; № 0000672301, яким ТОВ «Суффле Агро Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 849 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 212,25 грн.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.
Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено нормами п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підставою прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки про нікчемність договорів, безтоварність операцій та відсутність реальної поставки пивоварного ячменю на адресу ТОВ «Суффле Агро Україна» від ПП «Агроера-2009».
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ПП «Агроера 2009» укладено договір поставки № 2013 від 19.02.2010, договори купівлі-продажу пивоварного ячменю № 2084Я від 01.04.2010, № 2013А від 01.06.2010, № 2013Б від 01.06.2010, відповідно до умов яких ПП «Агроера 2009» зобов'язується продати ячмінь пивоварний, а ТОВ «Суффле Агро Україна» зобов'язується викупити даний ячмінь в об'ємі та за цінами, визначеними додатковими угодами.
В липні-вересні 2010 року позивачем від ПП «Агроера-2009» отримано ячменю пивоварного 2 класу та ячменю фуражного на загальну суму 7 205 302,80 грн.
Поставка ячменю та його оплата підтверджується усіма належними первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями на зберігання даного ячменю, журналом обліку доручень, платіжними дорученнями.
Позивач не є сільськогосподарським виробником, а лише, відповідно до основного виду своєї діяльності, організовує вирощування сільгосппродукції фермерськими господарствами, в яких, в подальшому, придбаває її для подальшої реалізації. Транспортування продукції організовується та контролюється позивачем автомобільним та залізничним транспортом.
Транспортування ячменю від ПП «Агроера-2009» на підставі виписаних товарно-транспортних накладних здійснювалося до ВАТ «Жашківський елеватор» та ПАТ «Славутський солодовий завод», з якими позивач мав укладені договори зберігання зерна. Крім того, факт перевезення вантажу на замовлення ПП «Агроера-2009» за дорученням ТОВ «Суффле Агро Україна» до ВАТ «Славутський солодовий завод» підтвердила фірма «Генезис Агро» листом від 30.01.2012 № 01/01.
Отримання ячменю підтверджується складськими квитанціями та реєстрами бухгалтерського обліку позивача. ПАТ «Жашківський елеватор» також підтвердило поставку ячменю на їх склади від ПП «Агроера-2009» для ТОВ «Суффле Агро Україна» (лист № 63 від 19.01.2012).
В майбутньому, придбаний ячмінь реалізовувався ПАТ «Славутський солодовий завод» на підставі договору купівлі-продажу, відповідно до якого ПАТ «Славутський солодовий завод» зобов'язувався купити пивоварний ячмінь у продавця за умови відповідності якісних показників та генетичної чистоти сорту та оплати його вартості.
Детальні зведені таблиці із зазначенням всіх документів, які підтверджують поставку ячменю від ТОВ «Суффле Агро Україна», позивач надав до матеріалів справи. Реальна поставка ячменю підтверджується довідками з вагової, виписками із автоматизованої програми приймання товару, актами інвентаризації, а також експрес-аналізом якості ячменю.
Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Суффле Агро Україна» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідних періодів та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Непідтвердження контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата його до бюджету не є підставами для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладені між ТОВ «Суффле Агро Україна» та зазначеними суб'єктами господарювання договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні господарських договорів ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на положення част. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту та реалізації права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, а також про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню в повному обсязі.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2270/15395/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна