"22" травня 2014 р. м. Київ К/800/28117/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Винокурова К.С.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за позовом прокурора м.Павлограда Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про перерахунок пенсії,
У серпні 2012 року прокурор м.Павлограда Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області, в якому просив встановити факт звернення ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області 06.09.2006р., 26.09.2006р., 12.10.2006р. із заявою про призначення пенсії та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію за віком з 06.09.2006р. по 08.01.2009р.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2012 р. позов прокурора м. Павлограда Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_4 задоволено повністю.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області задоволено частково, постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2012р. скасовано та провадження у справі за адміністративним позовом прокурора м.Павлограда Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про встановлення юридичного факту та зобов'язання вчинити певні дії закрито на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013р., а постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2012р. залишити без змін.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що даний спір вже був предметом розгляду в судах між тим самим позивачем та відповідачем, а також вказав на те, що вимоги позивача про встановлення факту його звернення до відповідача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Проте, з такими висновками колегія суддів касаційної інстанції погодитись не може.
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як вбачається з тексту позовної заяви, остання ґрунтується на певних обставинах, які, як вважає прокурор, що подав цей позов в інтересах ОСОБА_4, свідчать про неодноразові звернення цієї особи з пакетом документів (06.09.2006р., 26.09.2006р.,12.10.2006р.) в зв'язку із досягненням нею 03.09.2006р. пенсійного віку до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії та безпідставну й незаконну відмову вказаного органу у їх прийнятті та оформленні пенсії, що, як наслідок, призвело до порушення його права на пенсійне забезпечення, й ці обставини мають бути досліджені та встановлені судом при вирішенні спору.
Тобто, зі змісту позову й викладених в ньому вимог випливає, що прокурор фактично порушив питання про протиправність дій органу Пенсійного фонду та зобов'язання останнього вчинити певні дії, що потребує оцінки судом.
Таким чином, в даному випадку, формулювання вимог у прохальній частині позову щодо встановлення факту звернення позивача із заявами до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області не змінює правову природу спору та не робить його цивільним, а отже має вирішуватися як публічно-правовий спір.
При цьому, слід зазначити, що суд не позбавлений можливості, враховуючи приписи ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог для захисту прав, свобод чи інтересів сторін, про захист яких вони просять.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо непідвідомчості справи суду адміністративної юрисдикції та закриття провадження у ній на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.
Що ж до вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 06.09.2006р. по 08.01.2009р., провадження у справі за якою було закрито судом апеляційної інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України, то колегія суддів вказує на таке.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Проте, така процесуальна дія може бути вчинена лише за перерахованих ознак у їх сукупності: спір у справі повинен бути між тими самими сторонами; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав; з тотожної справи вже були ухвалені постанова або відповідна ухвала, які набрали законної сили.
Закриваючи провадження в даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у лютому 2010 року прокурор м.Павлограда в інтересах ОСОБА_4 вже звертався до суду з позовом до того ж відповідача і з тими ж самими вимогами - зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію за період з 04.09.2006р. по 08.01.2009р. та за результатами розгляду якого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 15.03.2010р. постановлено рішення.
Однак, як вбачається із заявлених позовних вимог в межах даної справи та позовних вимог, які були предметом розгляду у справі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, вказані справи різняться за їх предметом та підставами, що виключає, в даному випадку, застосування приписів п.4 ч.1 ст.157 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.220,222,223,227,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Винокуров К.С.
Кочан В.М.