29 травня 2014 року м. Київ К/800/5291/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства доходів і зборів України правонаступника Державної митної служби України на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року та ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року, -
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 2, а. с. 108).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року, вищевказану заяву задоволено, стягнуто з Ягодинської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 86195,20 грн.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що на відповідачеві лежав обов'язок негайно виконати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у даній справі в частині поновлення позивача на посаді незалежно від того, чи зверталася позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.
У поданій касаційній скарзі правонаступник відповідача заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вищевказаної заяви
У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, законодавством передбачено два способи виконання судового рішення: негайне (добровільне) та примусове. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Проте, позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах до Державної митної служби України не зверталася. Затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідачів причинами, в тому числі діями та бездіяльністю позивача, а тому вищезазначена заява щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволенню не підлягає.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано пункт 2 наказу Державної митної служби України від 28.10.2010 року № 2042-к «По особовому складу», пункти 2, 3, 5 наказу Ягодинської митниці від 29.10.2010 року № 751-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 28.10.2010 року № 2042-к «По особовому складу» в частині, що стосується звільнення ОСОБА_4 з митних органів України, поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці з 29.10.2010 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 5541,12 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3309,28 грн. звернуто до негайного виконання (т. 1, а. с. 217-224, т. 2, а. с. 22-31, а. с. 103-105).
05.01.2011 року представник позивача отримав виконавчі листи на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року в частині, допущеній до негайного виконання (т. 1, а. с. 227), однак, вказані виконавчі листи до органів державної виконавчої служби для їх примусового виконання не були пред'явлені.
Наказом Державної митної служби України від 18.03.2013 року № 393-к «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року було скасовано пункт 2 наказу Державної митної служби України від 28.10.2010 року № 2042-к в частині звільнення з митних органів ОСОБА_4, головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці та поновлено позивача на вказаній посаді з 29.10.2010 року (т. 2, а. с. 152). Згідно із наказом Ягодинської митниці від 25.03.2013 року № 248-к вважати ОСОБА_4 такою, що поновлена на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці з 29.10.2010 року (т. 2, а. с. 151).
Із записів у трудовій книжці ОСОБА_4 вбачається, що 25.03.2013 року до трудової книжки внесено запис № 34 про визнання недійсним запису № 33 від 29.10.2010 року та про поновлення позивача на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці з 29.10.2010 року, а 26.03.2013 року внесено запис № 35 про переведення позивача на посаду старшого інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 Ягодинської митниці згідно із наказом від 25.03.2013 року № 250-к (т. 2, а.с. 135-140). Наказом Ягодинської митниці від 25.03.2013 року № 409-к ОСОБА_4 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27.03.2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а. с. 111).
Згідно із наказом Ягодинської митниці від 23.04.2013 року № 243 «Про виплату середнього заробітку» на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5541,12 грн. (т. 2, а. с. 150), вказані кошти отримані позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 463 від 24.04.2013 року та реєстром на перерахування заробітної плати на особові рахунки за квітень 2013 року (т. 2, а. с. 155-158).
Крім того, із записів у вказаній трудовій книжці також слідує, що з часу звільнення з митних органів до моменту поновлення на посаді позивач не була працевлаштована, будь-які дані про отримання нею доходів за вказаний період відсутні.
Тобто, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці з 29.10.2010 року добровільно виконана відповідачем лише 18.03.2013 року шляхом прийняття наказу від 18.03.2013 року № 393-к «По особовому складу митних органів», за період з дня прийняття постанови суду по день її фактичного виконання позивачу не оплачену заробітну плату за час її вимушеного прогулу.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною першою статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Пунктом третім частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Враховуючи вищезазначені вимоги норм матеріального права, суд касаційної інстанції вважає правлильним висновок судів попередніх інстанцій, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Враховуючи те, що на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року ОСОБА_4 була поновлена на роботі лише 18.03.2013 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Також суд касаційної інстанції вважає правильним розрухунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі, що проведений із урахуванням листів Міністерства праці України від 25.08.2009 року № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок тривалості робочого часу на 2010 рік», від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», листів Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік».
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України відхилити, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року та ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 2а-3163/10/0370 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: І.Я. Олендер
В.І. Бутенко
Т.О. Лиска