02 червня 2014 року м. Київ В/800/1609/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Степашко О.І., Усенко Є.А., Федоров М.О.,
розглянувши заяву приватного виробничого підприємства «Брати-К» (далі - Підприємство) про перегляд Верховним Судом України
ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014
у справі № 2а-1870/1804/11
за позовом Підприємства
до державної податкової інспекції у м. Суми
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 залишено без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011, якою у задоволенні позову Товариства відмовлено.
Товариство звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014, в якій просить скасувати рішення апеляційної та касаційної інстанцій зі спору, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпункту 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 у справі № 2а-12883/10/2670, прийняті на користь платника, а також ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01.11.2012 з цієї ж справи.
Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Як вбачається зі змісту ухвали від 11.03.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що відсутність у друкованого видання статусу вітчизняного друкованого засобу масової інформації виключає правомірність застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при реалізації такого видання.
В ухвалі ж суду касаційної інстанції від 01.11.2012, на яку посилається заявник, взагалі не відбулося застосування норм матеріального права. Адже зазначеною ухвалою відмовлено у відкритті касаційного провадження та, відповідно, оскаржувані судові рішення до касаційного перегляду судом касаційної інстанції не допущені. Зазначена ухвала є такою, що постановлена з процесуальних питань, а саме - за наслідками вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, а відтак на таку ухвалу не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 237 КАС.
Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України, не належать судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а тому посилання заявника на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 у справі № 2а-12883/10/2670 також є безпідставним. Адже рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть слугувати прикладом неоднакового правозастосування касаційним судом.
З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України
Відмовити приватному виробничому підприємству «Брати-К» у допуску справи № 2а-1870/1804/11 до провадження Верховного Суду України.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.В. Приходько
О.І. Степашко
Є.А. Усенко
М.О. Федоров