29 травня 2014 року м. Київ К/9991/32874/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011
у справі № 2а-7872/10/1870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕЙЯ»
до Сумської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області
про визнання протиправними дій та стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕЙЯ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «КЕРАМЕЙЯ») звернулося до суду з позовом до Сумської митниці (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Сумській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУДКУ у Сумській області) про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «КЕРАМЕЙЯ» надмірно сплачені до бюджету платежі в загальній сумі 41555,98 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 13.05.2008, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 за позовом TOB «КЕРАМЕЙЯ» до Сумської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень №08/2007, №09/2007 та першої податкової вимоги №1/246, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 зазначені судові рішення скасовано та ухвалене нове рішення про задоволення позову: визнано нечинними податкові повідомлення форми «Р» від 26.11.2007 № 08/2007, №09/2007 та першу податкову вимогу №1/246 від 25.02.2008.
Отримавши копію постанови Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 позивач у травні 2010 року звернувся до Сумської митниці з заявою №178 від 07.05.2010 про повернення платежів, надмірно сплачених до бюджету, у загальному розмірі 41555,98 грн.
Сумська митниця листом від 09.06.2010 №07/2571, посилаючись на Порядок виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 №609, відмовила у поверненні коштів, оскільки такі дії провадяться органами Державного казначейства.
Позивач 28.08.2010 звернувся до ГУДКУ в Сумській області з заявою №404 про повернення платежів, надмірно сплачених до бюджету, у загальному розмірі 41555,98 грн.
ГУДКУ в Сумській області листом від 03.09.2010 за №14-35/274-4859, з посиланням на Порядок №611/147 від 20.07.2007, відмовила у поверненні коштів.
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт надмірно сплачених позивачем 41555,98 грн. до бюджету підтверджується постановою Вищого адміністративного ауду України від 23.03.2010, якою скасовані постанова Господарського суду Сумської області від 13.05.2008 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 і задоволено позов TOB «КЕРАМЕЙЯ» про визнання податкових повідомлень форми «Р» від 26.11.2007 за №08/2007, №09/2007, а також першої податкової вимоги №1/246 від 25.02.2008 нечинними.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з бюджету на користь позивача надмірно сплачених сум до Державного бюджету України, з огляду на вимоги діючого законодавства на час спірних правовідносин сторін та фактичні обставини справи.
Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N618 затверджено (далі по тексту - Порядок №618), визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.
Пунктом 22 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України 30.06.2000 №368/149 встановлено, що суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.
З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що кошти позивачем за податковими повідомленнями форми «Р» від 26.11.2007 №08/2007, №09/2007, форми «Ш» від 23.10.2008 №1, №2 були сплачені не на рахунки Сумської митниці в ГУДКУ в Сумській області, а в доход держави на рахунки Державного бюджету України в ГУДКУ в Сумській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 були встановлені обставини неправомірності прийняття митним органом податкових повідомлень форми «Р» від 26.11.2007 за №08/2007, №09/2007, а також першої податкової вимоги №1/246 від 25.02.2008 щодо донарахованих податкових зобов'язань.
Сам факт неправомірності здійсненого зазначеного донарахування податкового зобов'язання зумовлює неправомірність застосування до позивача податковими повідомленнями форми «Ш» від 23.10.2008 №1, №2 штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату таких податкових зобов'язань.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з Державного бюджету України донарахованих податкових зобов'язань та застосованих у зв'язку з цим штрафних санкцій і нарахування пені на загальну суму 41555,98 грн. як надмірно сплачених до бюджету.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином застосовані норми матеріального та процесуального права. Порушень, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Сумської митниці відхилити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров