29 травня 2014 року м. Київ К/800/21291/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Горбатюка С.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 26 березня 2014 року
у справі № 810/6648/13-а
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про скасування вимоги
У грудні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ) про скасування вимоги про сплату боргу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 26.03.2014, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Білоцерківська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення - про відмову у позові.
Касаційна скарга обґрунтована переважно тим, що, на думку відповідача, ОСОБА_2 не може бути звільнена від обов'язкової сплати єдиного соціального внеску на підставі положень частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), оскільки отримує пенсію із заниженим віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 є фізичної особою-підприємцем, знаходиться на спрощеній системі оподаткування,
19.11.2013 відповідачем стосовно ОСОБА_2 прийнято вимогу № Ф-76 про сплату боргу зі сплати єдиних внесків у розмірі 9 272,55 грн.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 призначено вид пенсії «за віком» з квітня 2013 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону №2464 звільнений від обов'язкової сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються саме Законом №2464.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464, у чинній з 06.08.2011 редакції, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI є необгрунтованими, оскільки зазначена норма права не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати цього платежу всіх пенсіонерів за віком, яким є позивач.
Отже, вимога про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-76 є неправомірною, оскільки ОСОБА_2 з моменту призначення їй пенсії за віком звільнена від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок. У той же час, дії відповідача щодо здійснення нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску позивачу є неправомірними.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 26 березня 2014 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.