"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/27735/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого: Мороз Л.Л.,
суддів: Гончар Л.Я.,
Горбатюка С.А.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій,
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, в якій просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача по розгляду заяви позивача від 24.05.2011 року «Про втрату ГПУ функцій контролю за підлеглими структурами, що призвело до прокурорського свавілля на місцевому рівні», направленої на розгляд відповідачу Адміністрацією Президента України в частині повноти та всебічності розгляду, вжиття відповідних заходів реагування, направлення заяви на розгляд підрозділу, в компетенцію якого не входить розгляд заяв даної категорії, та надання ґрунтовної відповіді;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути заяву позивача від 24.05.2011 року у встановленому законодавством порядку та надати ґрунтовну відповідь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу всупереч приписів чинного законодавства Генеральною прокуратурою України не надано повної та обґрунтованої відповіді на його заяву від 24.05.2011 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.05.2011 року позивач звернувся із заявою «Про втрату ГПУ функцій контролю за підлеглими структурами, що призвело до прокурорського свавілля на місцевому рівні» до Президента України, в якій просив вжити відповідного реагування по суті фактів та обставин, викладених у заяві.
Листом №22/065577-11 від 30.05.2011 року Адміністрація Президента України на підставі ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» надіслала за належністю до Генеральної прокуратури України звернення позивача.
01.07.2011 року позивачу направлено лист №06/1-7521-03, в якому повідомлено останнього про продовження до 45 діб строку розгляду скарги, яка надійшла з Адміністрації Президента України.
15.07.2011 року відповідачем надіслано позивачу лист №06/1-7521-03, в якому містилась відповідь на звернення позивача від 24.05.2011 року.
Статтею 15 вищенаведеного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
При цьому, ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач був повідомлений про продовження терміну розгляду його звернення листом Генеральної прокуратури України від 01.07.2011 року №06/1-7521-03, а також про результати розгляду його скарги листом Генеральної прокуратури України №06/1-7521-03 від 15.07.2011 року, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності протиправності дій відповідача при наданні відповіді на заяву позивача.
Доводи позивача щодо протиправності дій та бездіяльності відповідача щодо розгляду його звернення, що виразилось в неповноті з'ясування обставин та фактів, викладених у його заяві, наданні формальної та необґрунтованої відповіді, невирішення питання щодо вжиття заходів реагування до посадових осіб прокуратури, відсутність реагування на вчинення посадовими особами прокуратури корупційного діяння судами обґрунтовано не були прийняті, оскільки на заяву позивача Генеральною прокуратурою України надано відповідь, яка містить опис фактичних обставин, за якими проводився розгляд, результати прийнятих рішень, оцінку їх відповідності вимогам чинного законодавства, що свідчить про дотримання відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» під час надання відповіді.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: