22 травня 2014 року м. Київ К/9991/81911/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011
у справі № 2а-5617/09/0670
за позовом Регіонального управління Департаменту з питань акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації у Житомирській області
до Приватного підприємця ОСОБА_3
про стягнення 5100,00 грн.
Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Житомирській області звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення 5100,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками позивача зафіксовані факти продажу в магазині, що належить відповідачу, неповнолітнім особам спиртних напоїв.
На підставі вищезазначених фактів позивачем були прийняті рішення від 03.07.2009 року про застосування до Приватного підприємця ОСОБА_3 фінансової санкції в розмірі 1700грн. (№060196/22-32) та про застосування фінансової санкції в розмірі 3400 грн.(№060198/22-32).
На підставі вищезазначеного акту позивачем прийнято рішення від 30.01.2009 року №0000512301, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31570,10грн. за порушення п. 1,9,13 статті 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Вказані рішення про застосування штрафних санкцій були оскаржені відповідачем до Житомирського окружного адміністративного суду.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року у справі № 2а-4964/09/0670 в задоволенні позову Приватного підприємця ОСОБА_3 до Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Житомирській області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_4. на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано нечинним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій №060196/22-32 від 03.07.2009 року (в сумі 1700грн.). В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду 03.03.2011 року набрала законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно із ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем штрафні санкції у розмірі 3400 грн. згідно рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій №060198/22-32 до Державного бюджету не сплачені.
Відповідно до викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджує висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3400,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-5617/09/0670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-5617/09/0670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко