"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/61223/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна"
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року
у справі №810/2924/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна" (надалі - ТОВ "Профайн Україна")
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС №0001242201, №0001252201 та №0001262201 від 29 квітня 2013 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року, у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про задоволення позову.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Шоковіта» за період з 01 вересня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.
За результатами перевірки складено акт №337/22-01/30770195 від 12 квітня 2013 року, у висновках якого зазначено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198; ст.200; п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, а також порушення вимог п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року №0001242201, №0001252201 та №0001262201, якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для нарахування податкового зобов'язання для контролюючого органу стало укладення між позивачем та ТОВ «Шоковіта» договору №4 від 01 вересня 2012 року без мети настання реальних юридичних наслідків, а з метою отримання податкової вигоди.
Дані висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах податкової перевірки контрагента ТОВ «Шоковіта», результати якої зафіксовані в акті №7206/229/33421689 від 21 грудня 2012 року.
Під час проведення даної перевірки працівниками державної податкової інспекції встановлена відсутність за юридичною адресою ТОВ «Шоковіта» первинних та бухгалтерських документів, а також не підтверджено наявність у товариства транспорту та основних засобів для ведення господарської діяльності. У зв'язку з цим, на думку податкового органу, транспортно-експедиційні послуги вказаним контрагентом в дійсності не надавались, адже він не мав для цього адміністративно-господарських можливостей.
Крім того, позивачем не було надано контролюючому органу документи, які б підтверджували транспортування товару ані на письмову вимогу, ані під час перевірки, ані разом із запереченнями на акт перевірки.
Отже, на думку ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, договір про транспортно-експедиційні послуги №4 від 01 вересня 2012 року укладено сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено ТОВ "Профайн Україна" незаконно.
В силу приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними законодавством документами.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Профайн Україна" (замовник) уклав з ТОВ «Шоковіта» (виконавець) договір №4 від 01 вересня 2012 року, згідно з умовами якого виконавець зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу позивача автомобільним транспортом, а саме: організувати перевезення вантажу; консультувати замовника при складанні транспортної схеми перевезення, оформлення документів, необхідних для перевезення та супроводження вантажу; передати замовнику документи, підписані одержувачем товару в місці розвантаження для звіту перед податковими органами, товарно-транспортні накладні з печаткою виконавця та одержувача товару; прийняти вантаж від відправника, здійснити кріплення та укриття вантажу; здавання вантажу у пункті призначення одержувачу тощо. Вартість послуг визначалась у кожному випадку окремо за домовленістю сторін і фіксувалась у рахунку-фактурі.
Умовами договору також визначена організація перевезення вантажу, яка здійснювалась виконавцем на підставі замовлень позивача.
Так, впродовж вересня - жовтня 2012 року ТОВ "Профайн Україна" складено замовлення на перевезення вантажу за маршрутами від міста Запоріжжя до різних міст на території України: Київ, Житомир, Кіровоград, Луцьк, Львів, Одеса, Херсон, Черкаси тощо. Усі замовлення містять відомості про маршрут транспортування, марку автомобіля, його номерний знак, номерний знак причепу.
На підтвердження факту отримання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Шоковіта» позивачем були надані копії товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі наданих послуг, які містять відомості про транспортний засіб (державний номер), вантаж та його вартість, пункт розвантаження - відповідний населений пункт на території України.
Поряд з цим, зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що в жодному випадку вантажно-розвантажувальні операції не здійснювались, оскільки відповідні графи в товарно-транспортних накладних не заповнені. При цьому, у деяких відсутні відомості про одержання товару.
Також, на підтвердження факту отримання транспортно-експедиційних послуг позивач надав копії видаткових накладних на товар, який перевозився ТОВ «Шоковіта», та деякі з довіреностей одержувачів вантажу на одержання товарно-матеріальних цінностей.
Але, як було вірно з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, в усіх довіреностях містяться відомості про товар, який не відповідає товару, що передавався згідно з видатковими накладними ні за найменуванням, ні за ціною, ні за обсягом.
На підтвердження розрахунків за вищевказаним договором позивачем було надано банківські виписки.
Крім цього, за наслідками проведених господарських операцій ТОВ "Профайн Україна" отримав від ТОВ «Шоковіта» податкові накладні.
Отже, на підставі даних податкових накладних позивач включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вересень 2012 року та жовтень 2012 року, відобразив у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідні податкові звітні періоди, а вартість послуг без податку на додану вартість включив до складу валових витрат і врахував при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток за дев'ять місяців 2012 року.
Враховуючи наведене, суду попередніх інстанції вірно зауважили на те, що із заявок на перевезення, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, видаткових накладних та податкових накладних вбачається, що для кожного перевезення усі пов'язані з ним документи складались в один день - день перевезення.
Стосовно правомірності формування віднесення сплачених позивачем коштів за дослідженими господарськими операціями на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту за рахунок сплаченого податку на додану вартість необхідно зазначити наступне.
Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Положення ст.198 Податкового кодексу України визначають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбання/будівництвом/спорудженням основних фондів, основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду
В силу приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
- порядковий номер податкової накладної;
- дата виписування податкової накладної;
- повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
- податковий номер платника податку (продавця та покупця);
- місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
- повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
- опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
- ціна постачання без урахування податку;
- ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
- загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
- вид цивільно-правового договору;
- код товару згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого/нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями або іншими передбаченими документами.
Таким чином, формування податкового кредиту та віднесення витрат на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі первинних фінансово-господарських документів за умови фактичного здійснення господарських операцій.
Тому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зважаючи на маршрути перевезення з точки зору часу, відстані між пунктами завантаження та розвантаження товару, часу, необхідного вантажному автомобілю для подолання такої відстані, виконання вантажно-розвантажувальних операцій та відпочинку водія, робочого часу підприємств, виконати ці операції з оформленням документів в один день за об'єктивних обставин неможливо всупереч стверджуваному в наданих позивачем первинних документах.
Так, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що для здійснення перевезення автомобільним транспортом за маршрутом «Запоріжжя - Іллінці - Львів - Луцьк», не враховуючи часу на виконання вантажно-розвантажувальних операцій та відпочинку водія, необхідно витратити 21год.51хв., що підтверджується даними інформаційної системи «АвтоТрансИнфо», а за маршрутом «Запоріжжя - Житомир» - 11год.52хв.; за маршрутом «Запоріжжя - Київ» - 10год.06 хв.
Отже, з урахуванням наведеного, реальне надання транспортно-експедиційних послуг за вказаними маршрутами в один день піддається обґрунтованим сумнівам, зокрема, враховуючи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Так, Положеннями про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів передбачено, що змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати дев'ять годин, а для водіїв транспортних засобів, що здійснюють перевезення великовагових, та великогабаритних, та небезпечних вантажів, змінний період керування, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати вісім годин. Після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного/міжзмінного відпочинку, при цьому, перерва для відпочинку та харчування не включається в робочий час водія. Тривалість щоденного/міжзмінного відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня/зміни, має бути не менше десяти послідовних годин.
Також, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зауважено наступне.
02 квітня 2013 року Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області листом №481/9/22-01/518 звернулась до органів Державної автомобільної інспекції з приводу надання інформації про те, чи належать транспортні засоби, на яких здійснювалось перевезення вантажу, ТОВ «Шоковіта». 08 травня 2013 року Вишгородське відділення РЕР ДАІ при УДАІ ГУМВС України у Київській області надало відповідь №287, де зазначено, що за ТОВ «Шоковіта» перелічені у запиті транспортні засоби не зареєстровані.
Таким чином, дані обставини свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій, щодо яких складено первинні документи позивачем та ТОВ «Шоковіта», позаяк судами попередніх інстанцій встановлено неможливість їх здійснення платником податку з урахуванням часу, необхідного для забезпечення виконання транспортно-експедиційних послуг контрагентом позивача, а також з урахуванням відсутності у останнього необхідних умов для досягнення зазначених у таких документах результатів.
Відтак, судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що фактично транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Шоковіта» ТОВ "Профайн Україна" не надавались. Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є цілком правильними та обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - правомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна" - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В.Вербицька
___________________ О.В.Муравйов