"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/38752/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним рішення, -
У серпні 2008 року Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення № 302 від 21.05.2008 року року.
Постановою господарського суду Запорізької області від 27 жовтня 2008 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року скасовано рішення першої інстанції та прийняте нове про задоволення позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову господарського суду. При цьому касатор посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є страхувальником та зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Комунарському районі м. Запоріжжя.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час розгляду судами позову, надалі - Закон) він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно із частиною 2 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування.
Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:
обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення), або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);
сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),
страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);
перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);
днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);
якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).
Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно до п. 3.1 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 року № 2-4, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до Пенсійного фонду України на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ і організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платників податків, що не мають статусу юридичної особи і які розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади, для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу. Особові рахунки платників відкриваються районним (міським) органом Пенсійного фонду України щорічно.
Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням господарського суду Запорізької області від 03.05.06 у справі № 11/226 визнано нечинним рішення відповідача № 29 від 11.02.05 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, відповідно до якого позивачеві нараховано 366169 грн. фінансових санкцій, 84386 грн. пені за період з 01.01.04 по 27.01.05.
На виконання вказаного рішення суду до Картки особового рахунку страхувальника - позивача -внесені зміни, а саме: зменшений розмір фінансових санкцій на суму 366169,00 грн. та пені на суму 84386,00 грн.
Апеляційним судом встановлено, що до Картки особового рахунку не внесені зміни щодо суми основного зобов'язання та не здійснений перерахунок пені і фінансових санкцій, сплачених підприємством за несвоєчасну сплату внесків по строкам сплати 21.03.2005, 20.04.2005, 20.05.2005, що призвело до нарахування санкцій та пені за несвоєчасну сплату внесків по строках сплати 21.02.2005, 21.03.2005, 20.04.2005, 20.05.2005.
В подальшому санкції та пеня, нараховані за несвоєчасну сплату внесків по строкам сплати 21.02.2005, 21.03.2005, 20.04.2005, 20.05.2005, погашалися відповідачем, відповідно, за рахунок внесків позивача, перерахованих в наступних періодах, тобто завідомо з порушенням передбачених законом строків, що знову призвело до необґрунтованого нарахування санкцій та пені.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним рішення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній