"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/13151/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року
у справі №2а-14995/12/2670
за позовом Приватного акціонерного товариства "Індбуд" (надалі - ПАТ «Індбуд»)
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС)
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У листопаді 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС №0000112260 від 22 червня 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС №0000112260 від 22 червня 2012 року.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про відмову в задоволенні позову.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПАТ «Індбуд» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агентство «Нова Справа» за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року.
За результатами перевірки складено акт №1241/22-621 від 07 червня 2012 року, у висновках якого зазначено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 200000грн. за січень 2011 року.
На підставі вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного/податкового періоду.
В силу приписів п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
- придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг;
- придбання/будівництво/спорудження/створення необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України, в тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності;
- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту - це дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря - лізингоотримувача - на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів, визначених довгостроковими, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт, оформлених актами виконаних робіт, за такими договорами. Для товарів/послуг, постачання/придбання яких контролюється приладами обліку, факт постачання таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого/(нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням, чи не підтверджені митними деклараціями або іншими передбаченими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Індбуд» зареєстровано Дніпровською районною у м.Києві державною адміністрацією 01 червня 1993 року. Вказане товариство розташоване за адресою: 02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 5-А. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 червня 1997 року, та він перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС. Згідно свідоцтва №00344620 від 01 липня 1997 року ПАТ «Індбуд» є платником податку на додану вартість.
До видів діяльності позивача за класифікацією видів економічної діяльності-2010 відповідно до довідки серії АА №628503 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 43.21 Електромонтажні роботи.
20 жовтня 2010 року позивач (підрядник) та ТОВ «Агентство «Нова Справа» (субпідрядник) уклали договір субпідряду №20/10-10 на виконання загальнобудівельних та опоряджувальних робіт при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів Національного спортивного комплексу «Олімпійський» по вул.Червоноармійській, б.55 у Печерському районі м.Києва.
Згідно умов даного договору субпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт та поставку матеріалів в об'ємах, видах, строках та по вартості, узгодженої між сторонами на об'єкті: Національний спортивний комплекс «Олімпійський», а підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.
Тобто субпідрядник приймає на себе зобов'язання щодо проведення наступних робіт на об'єкті: «Монтаж плит з натурального каменю (граніт) на горизонтальні та вертикальні поверхні».
Вартість робіт за вказаним договором, в тому числі склад і обсяг робіт, є орієнтовною/динамічною договірною ціною, відповідно до додатка №1 до цього ж договору, який є його невід'ємною частиною, яка формується на основі кошторисного розрахунку. Орієнтовна ціна договору складає 40000000,00грн.
В свою чергу, виконання робіт підтверджено актами №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року.
Крім того, 27 січня 2011 року та 31 січня 2011 року ТОВ «Агентство «Нова Справа» були виписані податкові накладні №6 на загальну суму 200000,00грн. та №7 на загальну суму 1000000,00грн., на що позивачем згідно платіжних доручень №9 та №23 сплачено на рахунок одержувача - ТОВ «Агентство «Нова Справа» суми в розмірі 200000,00грн. та 1000000,00грн.
Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено наступне.
Вищезазначений договір субпідряду №20/10-10 від імені позивача підписаний директором Борисюком В.Ф., а від імені ТОВ «Агентство «Нова Справа» - директором Супрун Н.М.
До того ж, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відповідність первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.
Крім того, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку, про що свідчать і свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №755051, і свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100223188.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником та директором ТОВ «Агентство «Нова Справа» являється Супрун Н.М.
Також, Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ТОВ «Агентство «Нова Справа» видано Ліцензію серії АВ №117438, строком дії ліцензії з 12 травня 2006 року по 12 травня 2011 року, а Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву надано Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №184.07.32-45.21.1.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, відображених у отриманих від ТОВ «Агентство «Нова Справа» податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми податку на додану вартість підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.
Крім того, на думку відповідача, підставами для визнання угод позивача з ТОВ «Агентство «Нова Справа» нікчемними є дані ДПІ у Деснянському районі м.Києва про те, що в січні 2011 року серед постачальників ТОВ «Агентство «Нова Справа» були ТОВ «Фобос-Транс-Плюс» та ТОВ «Саоста-Куб», які по матеріалам перевірок Броварської ОДПІ Київської області, здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, що в свою чергу, на думку ДПІ у Деснянському районі м.Києва, свідчить про не набуття належним чином цивільної правосуб'єктності ТОВ «Фобос-Транс-Плюс» та ТОВ «Саоста-Куб», фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками у січні, лютому 2011 року є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Виходячи з цього, ДПІ у Деснянському районі м.Києва дійшла висновку, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Фобос-Транс-Плюс»- ТОВ «Агентство «Нова Справа» та ТОВ «Саоста-Куб» - ТОВ «Агентство «Нова Справа» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.
Отже, ДПІ у Деснянському районі м.Києва вважає, що правочини між ТОВ «Агентство «Нова Справа» та його постачальниками: ТОВ «Фобос-Транс-Плюс» та ТОВ «Саоста-Куб» є нікчемними правочинами, тому відповідач дійшов висновку, що правочини з поставки матеріалів, виконання комплексу робіт по ланцюгу ТОВ «Фобос-Транс-Плюс», ТОВ «Саоста-Куб»- ТОВ «Агентство «Нова Справа»- ПАТ «Індбуд» є також нікчемними.
Разом з тим, вказані обставини не можуть свідчити про нікчемність зазначених правочинів, оскільки вони жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій.
Спростуванням цього слугує рішення Держаної податкової адміністрації у м.Києві від №6688/10/25-114 від 23 червня 2011 року про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу директора ТОВ «Агентство «Нова Справа» Супрун Н.М. задоволено, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва №0000422302 від 04 травня 2011 року скасовано.
Положення ч.1 ст.3 Господарського кодексу України визначають, що господарські діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
В супереч вказаних положень, відповідач під час проведення перевірки на надав належної оцінки наявним первинним документам.
За змістом ч.1 ст.204 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3, ч.5 та 6 ст.203 цього Кодексу.
Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій цілком вірно зауважено, що позивач, як підрядник, не може нести відповідальності ні за несплату податків ні контрагентом (ТОВ «Агентство «Нова Справа»), ні контрагентами по ланцюгу поставок матеріалів, виконання комплексу робіт (ТОВ «Фобос-Транс-Плюс», ТОВ «Саоста-Куб»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Отже, враховуючи наведене, господарські операції ПАТ «Індбуд» з його контрагентом ТОВ «Агентство «Нова Справа» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Положення п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачають, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на визначених підставах, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно п.7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В.Вербицька
___________________ О.В.Муравйов