03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/ 7639/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Піхур О.В.
Доповідач: Кравець В.А.
11 червня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Круглику В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення процентів за користування грошовими коштами, -
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом до відповідача, у якому просила стягнути з відповідача на її користь 81975,26 грн. процентів за користування грошовими коштами, 31667,00 грн. - З % річних, а всього- 113642,26 грн.
У мотивування вимог посилалася на те, що згідно з укладеним Договором строкового банківського вкладу (депозиту) «Золотий вклад для фізичних осіб» № 876973/04-Д, ОСОБА_1 на депозитний рахунок № НОМЕР_1 було передано1051 грам банківського золота у зливках 999,0 проби строком до 17.09.2009 р. з виплатою 5 % річних.
08.02.2010 р. відповідач на підставі договору застави та договору про уступку продав частину вкладу в кількості 629,47 грам банківського золота, а грошима розпорядився. 01.10.2012 р. усі права, що випливають з вищевказаного депозитного вкладу було уступлено на користь позивачки за договором про уступку права вимоги.
Тому, вважаючи, що відповідач безпідставно користувався депозитними коштами у період з 08.02.2010 р. по 08.01.2014 р. просила позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року - у задоволенні позову відмовлено .
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов , посилаючись на те, що висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Зазначає, що підстави до відмови у позові щодо стягнення процентів за пропуском строку позовної давності не є обґрунтовані , оскільки датою, з якої відпали правові підставі для набуття депозитного вкладу відповідачем, є дата набрання чинності рішення суду про визнання недійсними договорів застави та уступки права вимоги - це 13.06.2012 року.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 було відомо про дату закінчення строку дії договору депозитного вкладу, враховуючи вимоги ст. 257 ЦК України, а також, що позивач звернулася з даним позовом у березні 2014 р. зі спливом строку позовної давності, тому вимога про стягнення процентів за користування депозитним вкладом задоволенню не підлягає.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.
Судом встановлено, що 17.09.2008 р. ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Золотий вклад для фізичних осіб» № 876973/04-Д, за яким на депозитний рахунок № НОМЕР_1 було передано банківське золото у зливках 999,0 проби: десять зливків по 100 грам, два зливка по 20 грам, один зливок 10 грам і один вагою 1 грам, всього 1051 грам банківського золота, що складає 33,79 тройських унцій, строком до 17.09.2009 р. з виплатою 5 % річних.
Крім того, 17.09.2008 р. ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір застави майнових прав на банківський вклад по вищезазначеному договору та договір уступки права вимоги №489п/99/2008-840 від 17.09.2008 р. Вищевказані договори були укладені в забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитного договору № 489п/99/2008-840 від 17.09.2008 р., що був укладений з відповідачем.
З листа банку від 11.06.2010 р. вих.. № 1235 вбачається, що кредит у строк, вказаний у кредитному договорі № 489п/99/2008-840 від 17.09.2008 р., не сплачений, заборгованість станом на 08.02.2010 р. складала 21297,54 доларів США, а тому 08.02.2010 р. в односторонньому порядку було здійснено продаж золота в кількості 20,24 тройських унцій на повне погашення кредиту (а.с.11).
Відповідно до Договору уступки права вимоги від 01.10.2012 р. усі права, що випливають з вищевказаного депозитного вкладу було уступлено на користь позивача.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.02.2013 р. з відповідача на користь позивача було стягнуто 269239,56 грн. вартості безпідставно набутого депозитного вкладу, а 08.01.2014 р. з відповідача було стягнуто вищезазначену суму коштів, що підтверджується листом відповідача від 09.01.2014 р. вих. № 13-4-266 (а.с. 19).
В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача вказує на те, що датою, з якої відпали правові підставі для набуття депозитного вкладу відповідачем, є дата набрання чинності рішення суду про визнання недійсними договорів застави та уступки права вимоги - це 13.06.2012 року, з якої і розпочинається перебіг строку позовної давності.
Проте , такі доводи є безпідставні і не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
З огляду на те, що строк дії банківського вкладу закінчився 17.09.2009 р., а сума вкладу була перерахована на рахунок ОСОБА_1 31.12.2009 р., суд вірно встановив, що періодом, за який можуть нараховуватися проценти за вклад, слід вважати з 17.09.2009 р. по 31.12.2009р., оскільки проценти на вклад можуть нараховуватися лише по дату перерахування (списання) коштів з вкладного рахунку на поточний рахунок вкладника і саме такий спосіб повернення вкладу визначений сторонами у договорі.
Також враховуючи те, що ОСОБА_1 було відомо про дату закінчення строку дії договору депозитного вкладу, а позивач звернулася з даним позовом у березні 2014 р., суд дійшов вірного висновку, що строк позовної давності сплив, а тому судом вірно відмовлено у стягненні процентів за користування депозитним вкладом .
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308,313-315 ЦПК України колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,- відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді