10 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Святошинський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про виселення та зняття з реєстраційного обліку,
у серпні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило виселити останніх та зняти з реєстрації за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачі користуються житлом та мешкають у квартирі, яка належить на праві власності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.04.2014 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Справа № 759/12097/13
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/8052/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не зупинив провадження у справі до вирішення справи про визнання недійсним правовстановлюючого документу (свідоцтва) на квартиру. Крім того, суд не звернув уваги, що вимога про добровільне звільнення квартири направлена на підставі Закону України «Про іпотеку», проте даний Закон на спірні правовідносини не поширюється, оскільки право власності на квартиру перейшло до банку при виконанні рішення суду про стягнення боргу. Крім того, суд не врахував положень ст. 109 ЖК України.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.10.2008 року між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22033131904 на суму 99 960 доларів США, зі сплатою 16,5 % річних строком до 09.10.2018 року.
Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 2116, за умовами якого в іпотеку передано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності іпотекодавцю.
Зобов'язання за кредитним договором не були виконані позичальником та рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 1 014 290,41 грн. боргу та 1 820 грн. судових витрат.
05.10.2011 року ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві відкрито виконавче провадження.
Постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 23.05.2012 року спірна квартира передана в рахунок погашення боргу ПAT «Райффайзен Банк Аваль» у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися.
27.06.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 видано свідоцтво, згідно з яким спірна квартира належить на праві власності ПAT «Райффайзен Банк Аваль».
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2014 року спірна квартира зареєстрована на праві власності за позивачем.
16.07.2012 року на адресу ОСОБА_1 направлена письмова вимога про добровільне звільнення квартири протягом одного місяця, а 20.07.2012 року проведена зустріч з ОСОБА_1 в приміщенні Київської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою врегулювання проблемної ситуації, де йому було повідомлено про необхідність добровільного звільнення квартири.
Відповідно до довідки ф. 3 від 16.01.2014 року, яка видана ТОВ «Явір-Житлобуд-2» у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які на час розгляду справи проживають у зазначеній квартирі.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі проживають у квартирі без належних правових підстав, чим створюють перешкоди власнику квартири у користуванні та розпорядженні своєю власністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 цього ж Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки в порядку виконання рішення суду право власності на спріну квартиру перейшло від ОСОБА_1 до ПAT «Райффайзен Банк Аваль» та останній не надавав згоди на вселення та проживання відповідачів у цій квартирі суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що право власності позивача порушене та підлягає захисту шляхом виселення відповідачів із спірної квартири.
Доводи апелянта про те, що ним оспорюється правомірність отримання позивачем свідоцтва про право власності на спірну квартиру висновків суду не спростовують.
Зазначена справа перебувала у провадженні суду з липня 2013 року та ОСОБА_1 зустрічних позовних вимог щодо неправомірності переходу права власності на квартиру не заявляв.
Подаючи до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, відповідач не надав доказів про те, що ним подано позов до суду про оскарження правомірності видачі позивачу свідоцтва про право власності на спірну квартиру та що провадження у справі порушено. З доданої до апеляційної скарги копії ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 28.04.2014 року вбачається, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва відкрито 28.04.2014 року, тобто після ухвалення рішення у даній справі. А відтак доводи апелянта про те, що суд неправомірно відмовив у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки на час ухвалення рішення провадження у іншій справі не існувало.
Вирішення вподальшому справи за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва, що посвідчує право власності позивача на спірну квартиру не є підставою для скасування цього рішення в апеляційному порядку виходячи з приписів ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи апеляційним судом, а відтак відсутності повноважень апеляційного суду враховувати обставини, яких не існувало на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що у письмовій вимозі банк просив звільнити квартиру у добровільному порядку з посиланням на вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку» також не впливають на висновки суду, оскільки суд при розгляді справи не застосовував до спірних правовідносин положення даної норми, а вирішив спір на підставі законодавства, що регулює захист права власності.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване і не можу бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді