Справа № 761/5731/14-а
Провадження №2-а/761/180/2014
08 травня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві Магаляс Володимира Вікторовича про скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач, звертаючись з адміністративним позовом до суду, просить скасувати постанову Серія АА2 № 020676 від 04 лютого 2014 року (надалі - постанова) по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), винесену відносно нього старшим інспектором відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві Магаляс В.В., а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що при винесенні постанови відповідачем було грубо порушено вимоги адміністративно-процесуального законодавства, зокрема, позивача не було належним чином повідомлено про розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього та винесено постанову про притягнення його до відповідальності, шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, без позивача та його захисника. Крім того, відповідачем винесено постанову на підставі протоколу серії АА2 № 911393 про адміністративне правопорушення, в якому зазначалось, що позивачем начебто порушено п. 3.34 Правил дорожнього руху (надалі - ПДР), однак даного пункту в ПДР взагалі немає, як і немає постанови, яка нібито додавалась до протоколу. Також, посилання у постанові на ч. 6 ст. 258 КУпАП є взагалі незаконним, оскільки вони втратили чинність на підставі рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року, як такі, що є неконституційними.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним вимоги та просив позов задовольнити. Також пояснив, що жодних правопорушень він не здійснював, а винесена постанова є незаконною, оскільки факт вчинення ним правопорушення, вказаного у ній, не підтверджується жодним належним та допустимим доказом.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, оскільки вважає, що при винесені постанови він діяв з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 06 грудня 2013 року інспектором ДТП Святошинського РУ ВДАІ Передерій І.В. складено протокол Серія АА2 № 911393 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якого позивач близько 09 години 35 хвилин, керуючи автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, по пр-ту Перемоги, 142 в м. Києві, здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 (Зупинку заборонено), чим порушив п. 3.34 ПДР України (а.с. 6).
На підставі даного протоколу 04 лютого 2014 року старшим інспектором відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві Магаляс В.В. винесено постанову Серія АА2 № 020676 від 04 лютого 2014 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с. 7).
Виходячи зі змісту адміністративного позову, позивач просить скасувати постанову Серія АА2 № 020676 від 04 лютого 2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка була винесена відповідачем, вважаючи її незаконною та винесеною з грубим порушенням адміністративно законодавства, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Так, відповідно до ст.ст. 268, 278 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Також, п.п. 2.8, 2.14 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 77 від 26 грудня 2009 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009 року за № 374/16390, передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 268 КУпАП). Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ст. 33 КУпАП).
Разом з тим, в порушення вищезазначених норм законодавства, відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення відносно останнього та винесено постанову без позивача та його захисника, чим також було порушено право позивача на його захист та об'єктивний і неупереджений розгляд справи відносно нього.
Крім того, згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається зі змісту протоколу Серія АА2 № 911393 про адміністративне правопорушення, на підставі якого фактично була винесена оскаржувана постанова, підставою для складання зазначеного протоколу стало порушення позивачем вимог п. 3.34 ПДР. Однак, в ПДР п. 3.34 відсутній, а отже за його порушення не може бути передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення позивач в графі «по суті порушення пояснюю» вину у вчиненні правопорушення не визнавав та зазначив «не порушував, вину не визнаю».
Проте, незважаючи на те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові винесеній відповідачем не наведено будь-якої оцінки вказаних пояснень, не наведено доказів, які б їх спростовували.
Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови, відповідач взагалі керувався положеннями ч. 6 ст. 258 КУпАП, які втратили свою чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, який заперечує щодо задоволення позову, не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірності його рішення та спростовували викладені у позовній заяві обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову.
З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, суд вважає, що з боку ОСОБА_1 порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, не вбачається, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до положень ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 162 КАС України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені позивачем доводи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві Магаляс Володимира Вікторовича про скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 268, 278, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 10, 11, 70, 71, 159-163, 167, 1712 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Постанову Серії АА2 № 020676 від 04 лютого 2014 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену відносно ОСОБА_1 старшим інспектором відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві Магаляс Володимиром Вікторовичем, - визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя: