ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2-4801/12
провадження № 2/753/102/14
"27" січня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Цимбал І.К.
при секретарях: Вітер В.М., Троян С.П., Брагар О.В., Зленко Ю.М., Пархоменко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання права власності, поділ майна та виділ майна в натурі, встановлення сервітуту -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про поділ майна та виділ майна в натурі, встановлення сервітуту, який неодноразово був уточнений в судовому засіданні, посилаючись на те, що під час зареєстрованого шлюбу сторін останніми було набуто рухоме майно, зокрема побутова техніка,у зв'язку з чим позивач має право на половину вартості такого майна, яке знаходиться у відповідача. Крім того, за час шлюбу сторонами був побудований будинок, у зв'язку з чим позивач бажає виділу частини такого будинку в натурі та встановлення сервітуту на земельній ділянці, де розташований будинок, з метою подальшого та безперешкодного користування виділеним нерухомим майном.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача такого майна, а також те, що все майно, яке заявлено позивачем було придбано сторонами під час шлюбу. Крім того, представник відповідача зазначив, що будинок про який йдеться у позові побудований на земельній ділянці, яка належала відповідачу до шлюбу і до реєстрації останнього, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.09.2006 року по 19.05.2009 рік, що встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва, яка набрало законної сили (далі - рішення) /Т.ІІ а.с. 80-84/, а тому згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню.
Представник позивача зазначає, що під час зареєстрованого шлюбу сторонами було набуто майно, /Т. IV а.с. 68, 69/перелік якого усно уточнив в судовому засіданні 27.01.2014 року, половину вартості від якого позивач просить стягнути на свою користь, залишивши останнє у власності відповідача, а саме: телевізор LCD-TV Philips52PFL9704H у кількості 2 шт., вартістю 15104 грн. 17 коп., на загальну суму 30208 грн. 33 коп.;телевізор LCD-TV Philips42PFL9664H у кількості 1 шт. вартістю 7204 грн. 17 коп.; Blu-rayplayerSony BDP S 560 у кількості 1 шт., вартістю 2083 грн. 33 коп.; акустика 5.1 KEF IQ10 black у кількості 1 шт. вартістю 12041 грн. 61 коп.; DVD-plaerOnkyo 406 black у кількості 1 шт. вартістю 1500 грн.; пральна машина «Samsung WF 7522SQR у кількості 1 шт. вартістю 3250 грн.; комп'ютер «Pentium IV 2.8Ghz Philips 15»/256 Mb/40 Gb/CD-RW, мишка клавіатура у кількості 1 шт., вартістю 2916 грн. 67 коп.; дека у кількості 2 шт. вартістю 1039, 58 коп., на загальну суму 2079 грн. 17 коп. /Т.І а.с. 14/; вбудований посудомийник «Ariston» у кількості 1 шт. вартістю 2000 грн. /Т.І а.с. 15/; телевізор Philips42PFL7662 у кількості 1 шт. вартістю 9103 грн. /Т.І а.с. 16/; фритюрниця «Satur» у кількості 1 шт. вартістю 158 грн. /Т.І а.с. 77/; сейфи стінні вартістю 1198 грн. /Т.І а.с. 83/; водонагрівач AEG EWH 200 у кількості 1 шт. вартістю 1754 грн. /Т.І а.с. 84/;стілець Skip CS-207 P 38 - aluminium P128-wenge у кількості 4 шт., вартістю 626 грн. 34 коп. на загальну суму 2505 грн. 36 коп.;стіл Flexy CS-5013 105X70 (140) у кількості 1 шт. вартістю 4828 грн.37 коп. /Т.І а.с. 85/; шкура «Magniflex» «Merinos» вартістю 4000 грн.; шкура двойка вартістю 1500 грн. /Т.І а.с. 87/; комплект «Venecia» у кількості 1 шт. вартістю 1260 грн., колено комплект вартістю 15 грн. /Т.І а.с. 88/; DVD recorderSony RDR-HX950, у кількості 1 шт., вартістю 2210 грн.; AV-resiverOnkyo 505 black, у кількості 1 шт., вартістю 3564 грн. 90 коп.; акустикаKEF IQ 7 AMW у кількості 1 шт. вартістю 4284 грн.;акустика KEF IQ2c AMW у кількості 1 шт. вартістю 1060 грн. 80 коп.;сабвуфер KEF 2500 AMW у кількості 1 шт. вартістю 2677 грн. 50 коп.; CD PlaerCambridgeAudioAzur 540 у кількості 1 шт. вартістю 1198 грн. 50 коп.; стереопідсилювач Cambridge Audio Azur 640 у кількості 1 шт. вартістю 1759 грн. 50 коп.; холодильник LG GR-B459BTJA у кількості 1 шт. вартістю2970 грн. 75 коп.; витяжка Cata B 600 inoxу кількості 1 шт. вартістю 977 грн. 50 коп.; робоча поверхня Electrolux EHS60300P у кількості 1 шт. вартістю 2975 грн.; подставкаSpectralJustRacks 1203Black у кількості 1 шт. вартістю 1530 грн. /Т.І а.с. 89/; горщик квітковий «Меридіа» у кількості 1 шт. вартістю 135 грн. /Т.І. а.с. 91/; вазон з підставкою для квітів у кількості 1 шт. вартістю 65 грн. 40 коп. /Т.І а.с. 92/; матрац для відпочинку у кількості 1 шт. вартістю 73 грн. 20 коп., крісло для води розкішне у кількості 1 шт. вартістю 102 грн. 80 коп. /Т.І а.с.94/; ізотермічний койтенрер вартістю 277 грн. 20 коп., акумулятор холоду вартістю 117 грн. 60 коп., розпалювач для гриля вартістю 12 грн. 90 коп., надувний матрац Royal B1 вартістю 394 грн. /Т.І а.с. 96/; москитокилер у кількості 1 шт. вартістю 96 грн. 90 коп. /Т.І. а.с. 97/. Таким чином, майно заявлене позивачем, з урахуванням уточнень наданий представником позивача становить загальну суму 116695 грн. 93 коп., половину вартості якого позивач просить стягнути з відповідача в сумі 58347 грн. 96 коп., залишивши майно у власності відповідача.
Представник відповідача заперечує, що мало місце придбання майна заявленого позивачем та зазначає, що у шлюбі було придбано телевізор LCD-TV Philips52PFL9704H у кількості 2 шт., вартістю 15104 грн. 17 коп., на загальну суму 30208 грн. 33 коп.; телевізор LCD-TV Philips 42 PFL 9664 H у кількості 1 шт. вартістю 7204 грн. 17 коп.; Blu-rayplayer Sony BDP S 560 у кількості 1 шт., вартістю 2083 грн. 33 коп.; акустика 5.1 KEF IQ10 black у кількості 1 шт. вартістю 12041 грн. 61 коп.; DVD-plaer Onkyo 406 black у кількості 1 шт. вартістю 1500 грн.; пральна машина «Samsung WF 7522SQR у кількості 1 шт. вартістю 3250 грн.; комп'ютер «Pentium IV 2.8Ghz Philips 15» /256 Mb/40 Gb/CD-RW, мишка клавіатура у кількості 1 шт., вартістю 2916 грн. 67 коп.; дека у кількості 2 шт. вартістю 1039, 58 коп., на загальну суму 2079 грн. 17 коп. /Т.І а.с. 14/; вбудований посудомийник «Ariston» у кількості 1 шт. вартістю 2000 грн. /Т.І а.с. 15/; телевізор Philips 42 PFL 7662 у кількості 1 шт. вартістю 9103 грн. /Т.І а.с. 16/. Проте, вказане майно у відповідача не знаходиться, оскільки було вивезено позивачем. Щодо іншого майна заявленого позивачем, то останнє сторонами під час шлюбу набуто не було і з копій документів про придбання такого товару також не вбачається, що таке майно було придбано однією із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Представником позивача не надано суду доказів про те, що майно, половину вартості якого просить стягнути позивач, знаходиться у відповідача, а також доказів, що частина майна, яка не визнається відповідачем було набута сторонами під часу шлюбу, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Аналогічні висновки суду міститься у рішення Апеляційного суду м. Києва /Т.ІІ а.с. 84/ і інших доказів, під час розгляду справи, на підтвердження наявності майна у одної з сторін суду надано не було, зокрема показами свідків допитаних у судовому засіданні такі обставини також не підтверджені.
Таким чином, суд вважає що вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, позивач зазначає, що під час зареєстрованого шлюбу сторін за адресою: АДРЕСА_1 було побудовано (реконструйовано) будинок, який не введено у експлуатацію, у зв'язку з чим позивач просить виділити останній в натурі будівельні матеріали під літерою «М», а відповідачу будівельні матеріали будівель «Н», «Т», «У» домоволодіння АДРЕСА_1 та стягнути ? частину вартості будівельних матеріалів на користь сторони, якій передано майно меншої вартості. Також, встановити земельний сервітут на право проходу по земельній ділянці АДРЕСА_1 до виділених будівельних матеріалів будівлі «М», а також на обслуговування цієї будівлі позивачу /Т. IV а.с. 68, 69/.
Позивач не надала суду належних та допустимих доказів про те, що будинок АДРЕСА_1 будувався сторонами у період шлюбу. Згідно договорів купівлі продажу та державного акту на право власності на земельні ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 належало відповідачу до шлюбу /Т.ІІІ, Т. IVа.с. 163/.
Так, позивач просить виділити останній в натурі будівельні матеріали під літерою «М». Згідно довідки КМБТІ вказаний об'єкт був побудований у 2006 році /Т. IVа.с. 163/, тоді як сторони зареєстрували шлюб 03.09.2006 року, і доказів про те, що самочинно збудований будинок площею 143 кв.м. був побудований після реєстрації шлюбу, а не до його реєстрації матеріали справи не містять. Суд вважає, що надані позивачем копії квитанції не можуть підтвердити наведені нею обставини, зважаючина дані зазначені у вище вказаній довідці КМБТІ. В свою чергу, показами свідків вказані позивачем обставини також не підтверджені.
В матеріалах справи міститься розпорядження Дарницької Районної у м. Києві державної реєстрації про надання дозволу на будівництво, розширення житлового будинку та господарсько - побутових споруд по АДРЕСА_1 від 15.09.2006 року /Т.І а.с. 118/, у зв'язку з чим позивач зазначає, що таке будівництво розпочалось після реєстрації шлюбу. Проте, суд вважає, що такий дозвіл був отриманий відповідачем після здійснення будівельних робіт, оскільки відповідно до вказаного дозволу, відповідач мав отримати архітектурно - планувальне завдання, виконати технічні умови, розробити та погодити проектну документацію, оформити дозвіл на проведення будівельних робіт в управлінні Держархбудконтролю м. Києва та отримати в Головному управлінні контролю за благоустроєм міста Києва ордер на виконання будівельних робіт. Однак, вказані документи відсутні /Т.І а.с. 119/, у зв'язку з чим таке будівництво не введено в експлуатацію і на даний час є самочинним.
Крім того, в матеріалах справи міститься договір підряду на виконання будівельних робіт щодо домоволодіння АДРЕСА_1 та акти виконаних робіт із /Т. IVа.с. 19-67/ датовані 2005 роком, що підтверджує здійснення робіт по реконструкції об'єкту «М» до реєстрації шлюбу сторін. Представник позивача зазначав про фальшивість вказаних документів, проте на підтвердження відповідних доводів належних та допустимих доказів у передбачений процесуальним законом строк суду не надав.
В свою чергу об'єкти під літерами «Н», «Т», «У» домоволодіння АДРЕСА_1, як вбачається із вище вказаної довідки КМБТІ збудовані у 2004 році.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в цій частині також є необґрунтованими, оскільки вказані об'єкти були побудовані до реєстрації шлюбу сторін і будівельні матеріали які використовувалися при будівництві (реконструкції) поділу не підлягають, у зв'язку з чим підстави для встановлення сервітуту також відсутні.
З метою доведення своєї позиції представником позивача неодноразово були заявлені клопотання про призначення експертиз на вирішення яких були поставлені запитання: яка ринкова (дійсна) вартість об'єктів домоволодіння АДРЕСА_1 позначених на плані під літерами «М», «Н», «Т», «У» станом на вересень 2006 рік, травень 2009 рік; які будівельні матеріали використовувалися при будівництві об'єктів домоволодіння АДРЕСА_1 позначених на плані літерами «М», «Н», «Т», «У» в період з 2006 по 2009 рік; який ступень будівельної готовності до експлуатації об'єктів домоволодіння АДРЕСА_1 позначених на плані літерами «М», «Н», «Т», «У»; чи є технічна можливість встановлення сервітуту до земельної ділянки АДРЕСА_1 для забезпечення проходу до будівлі «М» та для експлуатації будівлі «М», окремо від інших об'єктів домоволодіння.
Представник позивача наполягав на призначенні експертизи експертові ОСОБА_4, яка викликає у нього довіру та відповідний авторитет серед експертів, з чим категорично не погоджувався представник відповідача та просив призначити експертизу до іншої, зокрема державної експертної установи.
Так, 11.04.2013 року судом було призначено експертизи до КНДСЕ /Т.IV а.с.113-114/, проте після надходження рахунку необхідного до сплати, а також необхідності погодження пізніших термінів проведення експертизи, через завантаженість експертної установи /Т.IV а.с.116-119/, представник позивача рахунок не оплатив та не погодився із термінами проведення експертизи, у зв'язку із чим провадження у справі було відновлено /Т.IV а.с.131-132/. За клопотанням представника позивача /Т.IV а.с.151/ судом 04.10.2013 року повторно була призначена аналогічно експертиза, проте не експерту ОСОБА_4, як наполягав представник позивача, а до Незалежного інституту судових експертиз /Т.IV а.с.156, 157/, проте остання також виконана не була через несплату позивачем виставленого рахунку, у зв'язку зі його вартістю та сумніву представника позивача у компетентності експертів вказаної експертної установи, як пояснив представник позивача у судовому засіданні /Т.IV а.с.160, 163, 169 - 173/, у зв'язку з чим провадження у справ було відновлено/Т.IV а.с.164/. 27.01.2014 року представник позивач знову заявив клопотання про повторне призначення аналогічної експертизи експерту ОСОБА_4, з підстав зазначених вище. Проте, судом було відмовлено у призначенні останньої, через необґрунтованість доводів представника позивача, направлених на свідоме затягування розгляду справи, зважаючи на те, що у справі двічі були призначені експертизи від участі в яких, а саме щодо оплати останніх згідно ухвали суду, позивач ухилилась, а також з підстав мотивації необґрунтованості вимог позивача зазначених вище.
Оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 61,79, 88, 209, 212-218 ЦПК України, ст. ст.. 57, 60, 61 СК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: