Справа № 1019/2087/12 Головуючий у І інстанції Свояк Д.В.
Провадження № 22-ц/780/3448/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 46 05.06.2014
Іменем України
05 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,
суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації,
В серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 32000 грн. в рахунок компенсації половини вартості автомобіля НОМЕР_1, 2007 року випуску, та 25000 грн. в рахунок компенсації половини вартості трактора МТЗ 80, д.н.з. НОМЕР_2, 1986 року випуску, мотивуючи свої вимоги тим, що дані транспортні засоби були придбані ними за спільні кошти під час перебування у зареєстрованому шлюбі, в якому вони перебували з 05 вересня 1998 року по 30 червня 2009 року.
Не зважаючи на те, що транспортні засоби є спільною сумісною власністю сторін, ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_2 у квітні 2009 року без її відома здійснив їхнє відчуження не в інтересах сім»ї, в зв»язку з чим ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 60, 63, 65 СК України просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь половину вартості відчуженого майна.
В ході розгляду справи позивач зменшила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідача на свою користь половину вартості автомобіля ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, в розмірі 19635 грн., та половину вартості трактора МТЗ 80-Л, д.н.з. НОМЕР_2, 1986 року випуску, в розмірі 22500 грн., обґрунтовуючи зменшення тим, що проведення призначеної судом автотоварознавчої експертизи транспортних засобів виявилось за неможливе через ненадання експерту транспортних засобів відповідачем та його батьком (свідком ОСОБА_3.), а вартість автомобіля ВАЗ 21101, д.н. НОМЕР_1, 2007 року випуску, підтверджується актом визначення вартості від 14.04.2009 року № 10/66 НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, наявним в матеріалах справи, а трактора МТЗ 80-Л, д.н.з. НОМЕР_2, 1986 року випуску - даними про вартість аналогічних транспортних засобів, наявними в оголошеннях про їх продаж.
Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості автомобіля ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, в розмірі 19635 грн., а також половину вартості трактора МТЗ 80-Л, д.н.з. НОМЕР_2, 1986 року випуску, в розмірі 22500 грн., а разом 42135 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду.
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 05 вересня 1998 року. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2009 року шлюб між сторонами розірвано.
Також встановлено, що під час перебування у шлюбі сторонами було придбано майно: у 2003 році трактор МТЗ 80-Л, д.н.з. НОМЕР_2, 1986 року випуску, у 2007 році легковий автомобіль ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1, які були зареєстровані за ОСОБА_1
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи викладене, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що транспортні засоби, придбані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, є об»єктами права спільної сумісної власності сторін.
З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2009 року, тобто під час шлюбу з ОСОБА_2, ОСОБА_1 здійснив відчуження трактора МТЗ 80-Л, д.н.з. НОМЕР_2, 1986 року випуску, ОСОБА_3 на підставі біржового договору купівлі-продажу від 13.04.2009 року, а 14.04.2009 року ОСОБА_1 на підставі біржового договору від 14.04.2009 року продав ОСОБА_3 легковий автомобіль ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 здійснив відчуження майна, що є спільною сумісною власністю його та позивача ОСОБА_2, без згоди на це останньої, що порушує її права, закріплені в ст. 63 СК України, відповідно до якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_2 згоди на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю сторін, ОСОБА_1 не давала, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача половини вартості відчуженого ним майна, кошти за продаж якого були використані ним не в інтересах сім»ї.
Погоджується колегія суддів і з визначеним судом розміром компенсації, оскільки він підтверджується наявними в справі письмовими доказами та відповідачем спростований не був.
Доводи апеляційної скарги про те, що легковий автомобіль ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1, та трактор МТЗ 80-Л, д.н.з. НОМЕР_2, 1986 року випуску, не є спільною сумісною власністю сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки були придбані не за їхні кошти, а за особисті кошти ОСОБА_3, законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються жодними доказами.
Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :