Справа № 373/3683/13 Головуючий у І інстанції Керекеза Я.І.
Провадження № 22-ц/780/3467/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 56 05.06.2014
Іменем України
05 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,
при секретарі: Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення суми,
В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що у серпні 2013 року він звернувся до інтернет-магазину з метою покупки силового сухого трансформатора напругою 6/0,4 кВ, потужністю 400 кВА, по телефону домовився з відповідачем про ціну, строки поставки товару і форму оплати. Відповідач направив йому гарантійний лист від 02 серпня 2013 року, згідно якого зобов"язався поставити трансформатор не пізніше 21 серпня 2013 року за умови здійснення передоплати у розмірі 60 % вартості трансформатора у сумі 52 800 грн. на картковий рахунок відповідача у ПАТ КБ „ПриватБанк". При цьому відповідач ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 копію свідоцтва платника єдиного податку, копію витягу та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 лютого 2013 року. Перевіривши ці дані на офіційному сайті державного підприємства „Інформаційний ресурсний центр", ОСОБА_1 переконався у легітимності діяльності ФОП ОСОБА_2, після чого 03 серпня 2013 року здійснив передоплату у розмірі 52 800,00 грн. на картковий рахунок, який був зазначений у гарантійному листі.
21 серпня 2013 року ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що поставка товару затримується через перевізника, йому необхідно знайти нового перевізника, для чого просив сплатити суму у розмірі 32 000,00 грн., а він натомість зробить позивачу знижку у розмірі 3 200 грн. При цьому ОСОБА_2 пообіцяв здійснити поставку трансформатора через два дні після оплати.
29 серпня 2013 року позивач перерахував на рахунок відповідача 32 000 грн., виконавши свої зобов"язання у повному обсязі, однак відповідач поставку трансформатора так і не здійснив.
17 вересня 2013 року позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою здійснити поставку товару, але відповідач на неї не відреагував, поставку товару не здійснив.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь сплачені ним грошові кошти в розмірі 84 800 грн. та понесені по справі судові витрати в розмірі 848 грн.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, не визначився з характером спірних правовідносин, застосував до них норми матеріального права, які не підлягали до застосування, внаслідок чого ухвалив неправильне рішення, що вбачається з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 через інтернет - магазин шляхом телефонних перемовин та надіслання опитувального листа замовив силовий сухий трансформатор, напругою 6/0,4кВ та потужністю 400 кВА, оплативши його вартість 84 800 гривень шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача ОСОБА_2, який, в свою чергу, зобов»язався поставити трансформатор протягом 14 календарних днів, але не пізніше 21 серпня 2013 року за умови внесення передоплати в розмірі 60% вартості: 52 800 грн. не пізніше 03 серпня 2013 року, що підтверджується гарантійним листом від 02 серпня 2013 року, підписаним ОСОБА_2, та отриманим від нього ОСОБА_1 (а.с.13).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовуються положеннями цивільного законодавства про купівлю-продаж, оскільки правочин, укладений між ними, носить характер договору купівлі-продажу, при якому одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти товар (майно) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач ОСОБА_1 свої обов»язки, як покупець, виконав, сплативши за трансформатор грошову суму в розмірі, обумовленому сторонами, факт чого підтверджується банківськими чеками від 03.08.2013 та 29.08.2013 року (а.с.12), та не заперечувався відповідачем ОСОБА_2
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, тобто саме ОСОБА_2, як продавець, зобов»язаний передати ОСОБА_1, як покупцю, товар, за який останній сплатив обумовлену грошову суму. Будь-яких посилань на те, що трансформатор буде поставлений ОСОБА_1 не ОСОБА_2, а іншою особою, гарантійний лист не містить, і сторони з цього приводу не домовлялися.
Єдиним виключенням, коли продавець не несе обов»язок передачі товару покупцю, є випадок, коли з договору купівлі-продажу не випливає обов»язок продавця доставити товар або передати товар у місцезнаходження покупця, про що зазначено в ч. 2 ст. 664 ЦК України. В такому випадку обов»язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв»язку для доставки покупцеві.
Зі змісту гарантійного листа від 02 серпня 2013 року вбачається, що обов»язок по передачі товару покладений саме на продавця ОСОБА_2, а не на третю особу або перевізника, в зв»язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що обов»язок ОСОБА_2 передати товар було виконано у момент здачі його перевізникові ОСОБА_4, є необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1, як покупцем, обов»язки, покладені на нього згідно умов договору купівлі-продажу, виконані належним чином, натомість відповідач ОСОБА_2, як продавець, обов»язок по передачі товару покупцю не виконав, чим порушив умови договору. При цьому посилання відповідача на виконання ним цього обов»язку є необґрунтованими та безпідставно взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів на спростування посилань ОСОБА_1 про неотримання від нього трансформатора.
Враховуючи обставини справи, зважаючи на доведеність факту невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу, укладеного між ним та позивачем, колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, вимогу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 сплачених ним грошових коштів на суму 84 800 грн., факт сплати яких підтверджується матеріалами справи.
Оскільки позов задовольняється, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума сплаченого ним судового збору в розмірі 848 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 84 800 грн. сплачених ним коштів та 848 грн. судового збору.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: