.
САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 206/492/14-ц
Провадження № 2/206/294/14
"22" травня 2014 р.
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Мірошниченко Н.В.
при секретарі - Ременяк М.С.
розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4
про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_2 (позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (відповідач) про розірвання шлюбу. У позовній заяві та у судовому засіданні позивач посилається на те, що шлюб з відповідачем було зареєстровано 28 лютого 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Піщанського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 07; від шлюбу мають малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач посилається не те, що подальше спільне життя з відповідачем і збереження родини стали неможливими, подружні відносини припинені, просив шлюб розірвати (а.с.2-3).
В судових засіданнях позивач наполягав на розірванні шлюбу, оскільки вважає збереження сім'ї неможливим та таким, що суперечить його інтересам.
Ухвалою суду від 14.03.2014 року було надано термін на примирення. Станом на 21.05.2014 року примирення між сторонами не досягнуто.
Позивач в судове засідання призначене на 21.05.2014 року не з'явився, надав до суду заяву в якій просить задовольнити позов та провести розгляд справи за його відсутності (а.с. 65)
Відповідач в судове засідання 21.05.2014 року не з'явилась, надала до суду заяву про визнання позову в повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 63).
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, причини своєї неявки суду не повідомила.
Вислухавши в судовому засіданні 14.02.2014 року позивача та третю особу, відповідача в судових засіданнях 14.02.2014 року, 26.02.2014 року та 14.03.2014 року, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі з 28 лютого 2004 року, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Піщанського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 07 (а.с. 4). Від шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6), які проживають з відповідачем, про що сторони дійшли згоди. Сторони тривалий час не ведуть сумісне господарство, не підтримують шлюбні відносини. Їх сім'я розпалася з причини несумісності характерів, втратою взаємоповаги один до одного, що в результаті послужило підставою до того, що між сторонами були втрачені почуття любові та призвело у підсумку до остаточного розпаду сім'ї. Після розірвання шлюбу діти будуть проживати з відповідачем, про що сторони дійшли згоди. Спір про розподіл майна між сторонами відсутній.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін у судовому засіданні, та у позовній заяві.
Статтями 21, 24 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушувати жінку та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Дотримуючись ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.
При постановлені рішення, суд враховує те, що між сторонами втрачене взаєморозуміння та почуття любові, примирення та збереження шлюбно-сімейних стосунків між сторонами не можливе і суперечить інтересам подружжя, враховуючи, що позивач по справі наполягав на розірванні шлюбу, суд дійшов висновку про те, що сім'я сторін розпалася остаточно, примирення бути не може і шлюб підлягає розірванню.
Норма ст.113 СК України передбачає, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно із положеннями ст.235 ч.8 ЦПК України, які на підставі ст.8 ч.8 ЦПК України застосовуються і до позовного цивільного судочинства, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачем не заявлено суду про намір зміни свого прізвище на попереднє, яке вона змінила під час укладення та реєстрації шлюбу з позивачем, суд приходить до висновку про необхідність залишення прізвища відповідача без змін - «ОСОБА_2».
Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8,10, 11, 31, 57, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 28 лютого 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Піщанського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 07, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від шлюбу є малолітні діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_3, яке було обрано нею у зв'язку із реєстрацією шлюбу з ОСОБА_2, залишити без змін - «ОСОБА_2».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Н.В.Мірошниченко