САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
"02" червня 2014 р. Справа 206/2837/14-а
Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Мірошниченко Н.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Самарського району м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Самарської у м. Дніпропетровську ради (відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є особою, що постраждала в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 2 категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пільги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою судді від 06 травня 2014 року позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити певні дії стягнення за 2012 рік - залишені без розгляду.
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат, але фактично виплачується не в повному обсязі та значно нижчому розмірі.
На його звернення до відповідача щодо здійснення їй перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до розмірів 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат, встановлених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було відмовлено, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати зробити перерахунок та стягнути заборгованість з виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 17335 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 1986 році 2 категорії, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради. У зв'язку з цим, на нього розповсюджується дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Однак дана допомога позивачу виплачується у розмірі меншому, аніж встановлений законодавством.
Звернувшись до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до розмірів передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він отримав відмову, в якій зазначено, що йому було призначена допомога на оздоровлення у розмірах, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Вказаною статтею Закону визначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Отже, позивач є особою, яка має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, у розмірах, які визначено Законом, а відтак має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.
У Рішенні №3-рп від 25.01.2012р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
За змістом статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплати, передбачені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).
Таким чином, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями ст.95 Конституції України.
Так, з 01.01.2014 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році.
Проте, положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не передбачено інших умов для реалізації положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ніж ті, які визначені останнім. Зміни, зокрема, до ст.48 Закону в частині визначення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.
Отже, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем у 2014 році положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», та не може бути віднесено до реалізації права Кабінету Міністрів України на встановлення розмірів соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, як таке, що передбачено законом.
Таким чином, враховуючи, що станом на час виникненні спірних правовідносин (квітень 2014 року) дія ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не призупинялась та жодним нормативно-правовим актом не було встановлено інших розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення, ніж ті, що визначені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає, що у січні 2014 році нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинна була здійснюватися у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Право позивача на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат надане державою і закріплено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи управління праці та соціального захисту населення України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на Бюджетний кодекс України, суд до уваги не приймає, оскільки даний Кодекс не регулює питання розмірів одноразової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому посилання суду на положення даного Кодексу є помилковими.
За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Вимоги ж щодо стягнення з суб'єкта владних повноважень заявляються на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю (п.4 ст.105 КАС України)
Враховуючи, що обставин заподіяння позивачу шкоди встановлено не було, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік, з урахуванням виплачених сум вказаної допомоги.
В інші частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст.ст. 48, 71, 92 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 6, 90, 94, 158, 159, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Самарської у м. Дніпропетровську ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобільській АЕС 2 категорії, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2014 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Самарської у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобільській АЕС 2 категорії, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2014 рік з урахуванням раніше виплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя Н.В.Мірошниченко