Справа № 209/1653/14-к
Провадження № 1-кп/209/181/14
07 травня 2014 року м. Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 164 КК України, -
в с т а н о в и в|біля|встановив:
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи згідно виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська № 2-2916 від 30.11.2004 року зобов'язаний платити аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітнього віку, будучи фізично здоровим, і маючи можливість виконувати рішення суду, ніде не працює, аліменти у повному обсязі не виплачує, участі у вихованні дитини не приймає. ОСОБА_4 неодноразово викликався в ВДВС Дніпровського району Дніпродзержинського МУЮ, але на виклики в ВДВС Дніпровського району не приходив, заборгованість по аліментам до теперішнього часу ним не погашена. Таким чином, ОСОБА_4 злісно ухиляється від сплати аліментів на протязі 62 місяців, тобто в період з грудня 2008 року по 21 січня 2014 року, допустивши заборгованість з виплати аліментів на загальну суму 38691 грн. 87 коп.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину|вину| в скоєнні злочину при вищезазначених обставинах визнав повністю|цілком|, і суду пояснив, що в 2004 році з нього стягують аліменти. Він працював і бухгалтерія підприємства відраховувала аліменти. З грудня 2008 року він ніде не працює, живе за кошти своєї сестри. Не заперечує, що дитину повинні утримувати обоє батьків, зобов'язується в подальшому виплачувати аліменти на утримання дитини. В скоєному розкаявся. Просив|прохав| суд розглядати|розглядувати| справу|річ| із застосуванням ст. 349 КПК України, оскільки|тому що| фактичні обставини справи|речі|, пред'явлене йому обвинувачення|обвинувачення| йому зрозуміле, і він їх не оспорює|заперечує|. Також розуміє, що позбавляється права оскаржувати|заперечувати| дані обставини в апеляційному порядку|ладі|, і це його добровільна і істина позиція.
Відповідно до ст. 349 КПК України суд, з урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора та потерпілої, що не заперечували проти розгляду справи відповідно до ст. 349 КПК України, вважає за недоцільне дослідження тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно обвинувачений та потерпіла розуміють зміст цих обставин, чи є їх позиція добровільною і істинною. Судом обвинуваченому та потерпілій роз'яснено, що в цьому випадку вони позбавляються права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, про що в справі є розписки обвинуваченого і потерпілої.
Аналізуючи зібрані у справі докази суд вважає|лічить|, що вина|вина| обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлена|установлена| і доведена, а його умисні|навмисні| дії органами досудового слідства|наслідку| правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Обставинами, що пом'якшують покарання|наказання| обвинуваченого, суд вважає повне визнання обвинуваченим своєї вини, щиросерде каяття.
Обставин, що обтяжують покарання|наказання| обвинуваченого, судом не виявлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання|наказання|, суд, враховуючи характер|вдачу| вчиненого|довершеного| ним злочину, особу|особистість| обвинуваченого, раніше не судимого, який позитивно характеризується за місцем проживання, вину|вину| визнав, з урахуванням|з врахуванням| принципу індивідуалізації покарання|наказання|, вважає|лічить|, що подальше|дальше| виправлення і перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства|товариства|, з|із| призначенням йому покарання|наказання| з випробуванням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
з а с у д и в|примовляв|:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України і, призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити|визволяти| ОСОБА_4 від відбування покарання|наказання| з|із| випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік, поклавши на засудженого|осудженого| обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- п. 2 - не виїжджати|виїздити| за межі України на постійне мешкання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- п. 3 - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця|місце-милі| проживання, роботи або навчання.
- п. 4 - періодично з'являтися|з'являтися| для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками процесу до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 30 днів з моменту|із моменту| його оголошення.
Суддя ОСОБА_1