Справа № 199/2630/14-к
(1-кп/199/145/14)
іменем України
13 травня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
за участі захисника - ОСОБА_4
за участі обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12014040630000331 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Дніпропетровська, мешкаючого та зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх і непрацездатних не маючого,
раніше притягався до кримінальної відповідальності:
- 14.01.2013 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від покарання із встановленням іспитового строку 2 роки із покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_5 будучи раніше засудженим за аналогічний злочин проти власності, у період відбуття покарання на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив та вчинив новий, аналогічний злочин з корисливих мотивів. Так 15.02.2014 року, приблизно о 05.55 годині ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 знаходився біля будинку 17А по вул. Калиновій, Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська де побачив раніше не знайомого йому чоловіка, що стояв біля дороги. В цей момент у ОСОБА_5 раптово виник злочинний намір направлений на відкрите заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, скоюючи злочин повторно, діючи умисно із корисної зацікавленості, в цей же день тобто 15.02.2014 року приблизно о 06.00 годині перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підійшли до потерпілого ОСОБА_7 і ОСОБА_5 попросив у потерпілого запальничку, щоб підкурити сигарету. В той момент коли ОСОБА_7 дістав з лівого кармана запальничку і передав її ОСОБА_5 , останній наблизився впритул до ОСОБА_7 і своєю лівою рукою дістав з правого кармана куртки ОСОБА_7 , що була одягнута на потерпілому, належний потерпілому мобільний телефон «Samsung GT S-5302» imeil: НОМЕР_1 imeil: НОМЕР_2 вартістю 620.00 гривень, тим самим ОСОБА_5 відкрито заволодів вищевказаним телефоном, після чого, не реагуючи на вимоги потерпілого ОСОБА_7 щодо повернення йому належного йому майна з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , надаючи свої первісні пояснення - свою вину визнав частково, вказуючи на те, що мобільний телефон, який випав у з кармана потерпілого, він підібрав із землі. Згодом, у судовому засіданні він змінив, обраний ним спосіб захисту, визнав свою вину в інкримінованому злочині і суду пояснив, що 15.02.2014 на початку шостої ранку він разом із ОСОБА_8 заходився на вулиці Калиновій м. Дніпропетровська біля квіткового ринку, на вулиці було вже світло, він підійшов до потерпілого попрохати підкурити і своєю лівою рукою з правого кармана потерпілого ОСОБА_7 витягнув належний потерпілому мобільний телефон, що виднівся з карману, майже випадаючи. На ці дії потерпілий ОСОБА_7 попрохав повернути його телефон, та він перейшов дорогу на іншу від потерпілого сторону і пішов геть наздоганяючи ОСОБА_9 , який в цей час переходив дорогу і не бачив, як він заволодів сенсорним мобільним телефоном потерпілого, поклавши його до себе в сумку. Коли через 15 хвилин біля магазину «Брусниця» його разом із ОСОБА_8 зупинили працівники міліції, він із сумки дістав 2 мобільних телефони, у телефону потерпілого не було кришки, а 2 сім картки він викинув. Коли до них підійшов потерпілий, то потерпілий відразу його впізнав, і у відділенні міліції потерпілому повернули його мобільний телефон під розписку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироку, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- Показами наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_7 , який безпосередньо в судовому засіданні вказав на ОСОБА_5 , як на особу, яка 15.02.2014 року близько 05.45 години ранку на зупинці по вулиці Калиновій біля магазину «Скорбота», підійшовши до нього ще з одним чоловіком, попрохала в нього запальничку, і коли він давав запальничку, саме ОСОБА_5 наблизився до нього впритул і з його правого карману куртки одягнутої на ньому витягнув мобільний телефон. В цей час на вулиці вже було досить світло і він добре розгледів ОСОБА_5 , який саме з одягнутої на ньому, ОСОБА_7 , куртки з правої кишені витягнув мобільний телефон, а не підняв з землі. При цьому другий чоловік себе ніяк не поводив, а коли він став обох хлопців прохати повернути належний йому мобільний телефон, ті сказали : « ніякого телефону немає, забуть про нього», і розвернувшись, забравши також належну йому запальничку, пішли геть. Він швидко повернувся до дому, з телефону дружини викликав міліцію, а сам разом з дружиною вийшов на вулицю і пішов по вулиці Калиновій м. Дніпропетровська за тими двома невідомими хлопцями, яких біля магазину «Антошка» затримала міліція і під час обшуку ОСОБА_5 було знайдено та вилучено належний йому, ОСОБА_7 , мобільний телефон та сім картку, який він відразу впізнав, оскільки на ньому була відсутня задня кришка, екран пошкрябаний.
- показами наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_10 , яка є дружиною потерпілого, і суду пояснила, що 15.02.2014 року близько 06.00 години на вулиці вже розвиднялося і було видно, її чоловік ОСОБА_7 вийшов з дому на роботу, але через 5 хвилин повернувся, сказавши, що в нього викрали телефон, вона зателефонувала до міліції і вони удвох вийшли на вулицю, не доходячи до «Образцова» вони побачили, як працівники міліції затримали двох хлопців і обшукували їх. ОСОБА_7 відразу впізнав свій мобільний телефон «Самсунг» сенсорний без задньої кришки, що вилучили у ОСОБА_11 , який, тримаючи в руці запальничку ОСОБА_7 спочатку заперечував що будь-коли взагалі бачив її чоловіка, а потім зізнався.
- показами наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_12 , який суду пояснив, що він працює інспектором Патрульно-постової служби, так під час виконання ним своїх професійних обов'язків у лютому 2014 року, черговому надійшов виклик про те, що по вулиці Калиновій м. Дніпропетровська в районі квіткового ринку невідомі особи відкрито заволоділи речами чоловіка, вони зателефонували потерпілому і той повідомив, що невідомі чоловіки, які відібрали у нього мобільний телефон по вулиці Калиновій рухаються у напрямку «Образцова». Він та ОСОБА_13 , який також працює інспектором ДПС, направилися у вказаному потерпілим напрямку і зупинили ОСОБА_14 та ще одного хлопця, попрохавши надати речі для огляду. ОСОБА_5 зі своєї сумки дістав свій мобільний телефон та без кришки мобільний телефон потерпілого, пояснивши, що він підійшов до потерпілого підкурити, а у того із кишені випав мобільний телефон на землю, і він забрав собі цей мобільний телефон. Потім ОСОБА_5 видвинув другу версію, яка полягала у тім, що він, ОСОБА_5 взяв у потерпілого мобільний телефон аби зателефонувати, оскільки його мобільний телефон розрядився. Коли до них підійшов потерпілий, то відразу вказав на ОСОБА_5 , як на особу, яка спочатку попросила підкурити, а потім відкрито витягла у нього з кишені,належний йому мобільний телефон без кришки.
- показами наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_13 , який суду пояснив, що він працює інспектором ДПС, наприкінці зміни, отримали виклик з приводу грабежу, коли рухалися у напрямку вулиці Калинової м. Дніпропетровська, зателефонували потерпілому, який пояснив, що двоє молодих людей, які забрали належний йому мобільний телефон рухаються у напрямку ринку «Образцова» і він рухається слідом за ними. В районі будинків №70-72 по вулиці Калиновій, вони зупинили 2 молодих хлопців, одним з них був ОСОБА_5 , який на їхню вимогу, показав речі що знаходилися у його сумці, серед них потерпілий впізнав свій мобільний телефон та вказав на ОСОБА_5 , як на особу яка заволоділа належним йому телефоном.
- Протоколом від 15.02.2014 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_7 просив правоохоронні органи вжити заходи до невідомих осіб, які 15.02.2014 близько 05.45 години відкрито заволоділи його особистим майном, а саме мобільним телефоном марки «Самсунг» ( том №1 а.с.55)
- протоколом огляду від 15.02.2014 року, під час якого ОСОБА_5 добровільно видав мобільний телефон марки «Samsung GT S-5302» , який з його слів він підібрав, коли той випав з кишені у малознайомого хлопця ( том №1 а.с.57)
- Протоколом пред'явлення речей для впізнання від 17.02.2014, відповідно до якого, у присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , потерпілий ОСОБА_7 , серед наданих йому телефонів впізнав свій мобільний телефон під №3, який у нього був відкрито викрадений 15.02.2014 близько 06.00 невідомим чоловіком із кармана його куртки ( том №1 а.с.58)
- Протоколом огляду sim картки мобільного оператора Лайф № НОМЕР_3 а/н НОМЕР_4 , яка як пояснив ОСОБА_5 належить йому, та він її вставив у мобільний телефон який підібрав на вулиці Калиновій м. Дніпропетровська, коли той випав із карману потерпілого ОСОБА_7 ( том №1 а.с.72)
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , суду пояснив, що 15.02.2014 близько 06.00 години на вулиці починало світати, він разом із ОСОБА_5 , якого знає близько 7 років, поверталися із нічного клубу «Лабіринт», хотіли придбати дівчатам квіти перейшли дорогу до квіткового ринку і попрохали у потерпілого, обличчя якого він не розгледів, підкурити, і в цей час він побачив, як у потерпілого з куртки випав мобільний телефон, однак як ОСОБА_5 підбирав телефон - він не бачив, коли вони йшли по вулиці Калиновій їх затримала міліція, обшукали і у ОСОБА_5 знайшли недорогий сенсорний мобільний телефон, мабуть ОСОБА_5 його взяв у потерпілого.
Суд критично розцінює покази свідка ОСОБА_6 , в частині того, що у потерпілого ОСОБА_7 з кармана куртки одягнутої на ньому випав мобільний телефон на землю, оскільки його покази спростовуються показами потерпілого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 , та узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, які свідчать про те, що саме ОСОБА_5 відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_7 з правої кишені куртки одягнутої на ньому.
Аналіз наведених у вироку доказів свідчить проте, що ОСОБА_5 , з суб'єктивних міркувань свого захисту, відтворював події, які відбулися 15.02.2014 року, при цьому наводячи такі деталі основних обставин, які він не міг би знати, якби не був безпосереднім їх виконавцем, що в сукупності з наведеними у вироку доказами і дає суду правову підставу дійти висновку про вчинення саме ОСОБА_5 злочину який йому інкримінується за ч.2 ст. 186 КК України.
У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави для ставлення під сумнів пояснень самого потерпілого ОСОБА_7 , які він надавав послідовно протягом всього судового розгляду кримінального провадження, а докази зібрані у справі є належними та допустимими.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як такі що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.
Досліджені судом і покладені в основу вироку докази є достовірними і допустимими, оскільки вони не суперечать один одному і узгоджуються між собою.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення. Соціальну характеристику особи становлять професія, фах, посада, ставлення до праці чи навчання, наявність сім'ї, ставлення до інших членів суспільства, поведінка на роботі, в побуті, додержання вимог суспільного співжиття тощо. Соціальна спрямованість особи виражає коло її інтересів, потреб, світогляд, загальний культурний розвиток, сукупність принципів і мотивів поведінки. У правовому аспекті особу винного характеризує наявність ознак загального і спеціального суб'єкта, судимості, множинності вчинених ним злочинів тощо.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 злочину, який скоєно умисно і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який дійового каяття не проявив, про вчинене не жалкував, негативно вчинений злочин не оцінив, а вину визнав, лише перед страхом кримінального покарання. ОСОБА_5 раніше засуджений, вчинив новий умисний корисливий злочин у період встановленого іспитового строку, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.
Суд не відносить каяття обвинуваченого ОСОБА_5 до обставин, що пом'якшують покарання, оскільки навіть говорячи в суді про своє каяття, обвинувачений, дійового каяття не проявив, про вчинене не жалкував, а щире каяття, характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Однак вказане у суб'єктивному ставленні обвинуваченого до вчинено ним злочину відсутнє.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2003, № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , крім вказаного, враховуючи мету й мотиви, якими керувався ОСОБА_5 при вчиненні злочину, а також його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, Доводи захисника про наявність у суду підстав для застосування вимог ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження не знайшли.
Так, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує: вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 71 КК України строком на 6 років; позицію потерпілого, який просив суд призначити покарання на розсуд суду; позицію обвинуваченого ОСОБА_5 який заявив про своє визнання вини та каяття; позицію захисника, який просив суд при призначенні покарання застосувати норми ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі -, крім вказаного, суд враховує наслідки, які настали від дій обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , можливо виключно в умовах ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді реального позбавлення волі. Оскільки, саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі статті 71 КК України ОСОБА_5 до покарання призначеного за цим вироком, частково у виді 6 місяців, приєднати частково невідбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2013 року, та за сукупністю вироків призначити:
- ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з 15.02.2014. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набранням вироком законної сили залишити колишній - тримання під вартою.
Речовий доказ мобільний телефон «Samsung GT S-5302» imeil: НОМЕР_1 imeil: НОМЕР_2 - залишити потерпілому ОСОБА_7 за належністю ( том №1 а.с.69, 71).
Речовий доказ - sim картка № НОМЕР_3 мобільного оператора Лайф а/н НОМЕР_4 і - повернути за належністю ОСОБА_5 ( том №1 а.с.69-70)
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з часу вручення йому копії вироку, до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_17 -Почтовик