Справа № 161/22404/13-к Провадження №11-кп/773/183/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
11 червня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
Головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду від 13 березня 2014 року щодо неї,-
За даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Світлогорськ Гомельської області Республіки Білорусь, білоруска, громадянка Республіки Білорусь, з початковою освітою, вдова, має 5 дітей, непрацююча, мешканка АДРЕСА_1 , раніше судима Луцьким міськрайонним судом Волинської області:
- 14.03.2006 року за ст.ст.255 ч.1, 28 ч.4, 189 ч.4, 28 ч.4, 15 ч.3, 190 ч.4, 28 ч.4 357 ч.1, 28 ч.4, 357 ч.3, 28 ч.4, 190 ч.4, 28 ч.4, 185 ч.4, 69, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, штраф 850 грн., на підставі ст.ст.79, 75, 76 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 26.06.2008 року за ст.ст.255 ч.1, 28 ч.4, 190 ч.4, 69, 70 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 09.10.2012 року звільненої по відбуттю строку покарання;
- 03.09.2013 року за ст.185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк 1 рік;
засуджена за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 03.09.2013 року - 6 місяців позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_7 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченій до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 31.10.2013 року, тобто з моменту затримання.
Вироком вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_7 визнана винною у тому, що вона, повторно, 24.09.2013 року близько 19.20 год., перебуваючи в маршрутному таксі №19 біля зупинки на перехресті вулиць Ковельської та Шевченка м.Луцька, з корисливих мотивів таємно викрала з сумочки ОСОБА_9 гаманець, який не становить матеріальної цінності, в якому знаходились 250 грн., дві кредитні картки ПАТ КБ «Приватбанк» та «Кредобанк», паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , спричинивши потерпілій матеріальних збитків в сумі 250 грн..
Вона ж, повторно 05.10.2013 року близько 13.20 год., перебуваючи в магазині «Шара», що по вул.Глушець м.Луцька, з корисливих мотивів таємно викрала з сумочки ОСОБА_10 гаманець, який не становить матеріальної цінності, в якому знаходились грошові кошти в сумі 800 грн. та картка ПАТ КБ «Приватбанк», спричинивши потерпілій матеріальних збитків в сумі 800 грн..
В поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 , не погоджуючись з вироком, посилається на те, що вказаних злочинів не вчиняла. Досудове розслідування проведене із порушенням норм КПК України. Судом першої інстанції при постановлені обвинувального вироку не було взято до уваги показання свідків, які виправдовують її причетність до скоєних злочинів.
Також звертає увагу, що при призначенні покарання не враховано, що вона є вдовою та має 5 дітей.
Просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким виправдати її за ч.2 ст.185 КК України у зв'язку із відсутністю в її діях ознак складу злочину.
Крім того, ОСОБА_7 подала клопотання про застосування щодо неї Закону України «Про амністію у 2014 році».
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника, які подані обвинуваченою апеляцію та клопотання про застосування амністії підтримали, просили в судових дебатах, а обвинувачена і в останньому слові, вирок суду скасувати та позбавляти її волі, прокурора, який заперечив проти поданих апеляції та клопотання, і просив вирок суду залишити без зміни, а клопотання - без задоволення, перевіривши їх доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга та клопотання про застосування щодо неї Закону України «Про амністію у 2014 році» до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом, та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. В рішенні повинно бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При перевірці вироку щодо обвинуваченої ОСОБА_7 за доводами, викладеними у апеляційній скарзі та безпосередньо обвинуваченою, встановлено, що суд при ухваленні такого рішення дотримався вказаних вимог закону.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, дослідженими у судовому засіданні та яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Так, причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих злочинів підтверджується:
по епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_9 - показаннями потерпілої, протоколом проведення впізнання, згідно якого остання серед пред'явлених їй фотографій впізнала саме ОСОБА_7 , яка знаходилася у маршрутному таксі в час вчинення злочину, показаннями свідка ОСОБА_11 , який безпосередньо бачив дії ОСОБА_7 , спрямовані на викрадення майна, та який при проведенні впізнання серед пред'явлених фотографій впізнав обвинувачену, вказавши, що саме вона протягувала руку до сумки потерпілої, протоколом проведення одночасного допиту свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , під час якого свідок підтвердив свої показання, фотокартками, що зняті з камери відеоспостереження банкомату «ПриватБанк», з яких вбачається, що саме ОСОБА_7 в період з 19.39 год. до 19.41 год. 24.09.2013 року намагалася зняти кошти з кредитної картки потерпілої у даному банкоматі;
по епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_10 - показаннями потерпілої, протоколом проведення впізнання, згідно якого остання серед пред'явлених їй фотографій впізнала саме ОСОБА_7 , яка перебувала біля неї в магазині «Шара» в момент зникнення гаманця, протоколом одночасного допиту потерпілої та ОСОБА_7 , під час якого ОСОБА_10 підтвердила свої показання, показаннями свідка ОСОБА_12 , яка помітила як обвинувачена всунула руку у сумку ОСОБА_10 після чого вийшла з магазину, протоколом впізнання, згідно якого остання серед пред'явлених їй фотографій впізнала саме ОСОБА_7 , протоколом одночасного допиту ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , під час якого свідок підтвердив свої показання, показаннями свідка ОСОБА_13 , яка показала, що бачила обвинувачену на Центральному ринку біля контейнера із викраденим гаманцем у руках.
Показання потерпілих, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 є послідовними, не містять суперечностей, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, узгоджуються із дослідженими доказами у їх сукупності, тому суд першої інстанції правомірно взяв їх за основу при постановленні вироку.
Суд першої інстанції з дотриманням вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України зазначив у вироку докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів, та обґрунтовано не взяв до уваги показання обвинуваченої та свідка ОСОБА_14 , як такі що не узгоджуються із іншими беззаперечними доказами у справі, тому посилання ОСОБА_7 з приводу показань свідка ОСОБА_14 не беруться до уваги.
Апеляційний суд при перевірці законності проведення слідчих дій, з підстав наведених у апеляції, враховує, що на протязі усього досудового розслідування ОСОБА_7 користувалася послугами захисника, усі слідчі дії із ОСОБА_7 проведені за його участю. Під час їх проведення та після завершення досудового розслідування будь-яких зауважень чи скарг від неї та захисника не надходило.
Усі слідчі дії проведенні відповідності до чинного кримінального процесуального законодавства, без порушення прав обвинуваченої.
Суд порушень вимог чинного законодавства не знаходить, а тому отриманні докази визнаються допустимими та належними.
Суд першої інстанції, оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийняв правильне рішення про визнання винуватою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України.
Твердження, наведені у апеляційній скарзі, з урахуванням інших обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, апеляційний суд вважає такими, які дані з метою ухилення від відповідальності.
При визначенні виду та розміру покарання суд першої інстанції врахував обставини, на які зсилається апелянт, зокрема, і наявність у обвинуваченої 5 дітей.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_7 під час іспитового строку протягом 1 місяця після звільнення від відбування покарання з випробуванням вчинила 2 епізоди злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості.
Призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк з врахуванням особи обвинуваченої, ступеня тяжкості вчинених злочинів є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Законних підстав для скасування або зміни вироку щодо ОСОБА_7 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_7 була засуджена Луцьким міськрайонним судом:
- 14.03.2006 року за злочини, передбачені ст.ст.255 ч.1, 28 ч.4, 189 ч.4, 28 ч.4, 15 ч.3, 190 ч.4, 28 ч.4 357 ч.1, 28 ч.4, 357 ч.3, 28 ч.4, 190 ч.4, 28 ч.4, 185 ч.4, 69, 70 КК України;
- 26.06.2008 року за злочини, передбачені ст.ст.255 ч.1, 28 ч.4, 190 ч.4, 69, 70 КК України,
які відносяться в тому числі до тяжких та особливо тяжких злочинів, судимість, за які в установленому законом порядку не знята та не погашена.
Відповідно до п. в) ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
Враховуючи, що ОСОБА_7 є особою, яка має дві судимості за вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, а тому щодо неї не може бути застосований Закон України «Про амністію у 2014 році».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, ст.ст.3, 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», апеляційний суд Волинської області, -
Апеляційну скаргу та клопотання про застосування амністії обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 13 березня 2014 року щодо неї - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: