"10" червня 2014 р.Справа № 915/371/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Петрова М.С.,
суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.
(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду №982 від 26.05.2014р.)
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
від відповідача 1: Бичковський О.Г. довіреність № 11/14 від 11.01.14р.
від відповідача 2: Банник Н.С. довіреність № б/н від 08.05.14р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський діпроміст"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2014р.
по справі № 915/371/14
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський діпроміст"
до відповідачів:
1) публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-2001"
про визнання недійсним договору про переведення боргу
21.03.2014р. товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївський діпроміст" (далі по тексту ТДВ "Миколаївський діпроміст") звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та до товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-2001" (далі по тексту ТОВ "Істок-2001") про визнання недійсним договору про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "Істок-2001" та позивачем.
Свої позовні вимоги ТДВ "Миколаївський діпроміст" обґрунтовує тим, що спірний договір в порушення положень ст.203 ЦК України з його боку укладено особою, яка не мала відповідних повноважень на його укладання.
Крім того, ТДВ "Миколаївський діпроміст" посилається на те, що первісний боржник не отримував грошових коштів за договором кредиту, що у відповідності із ст.1051 ЦК України надає право позичальнику право оспорити кредитний договір.
Отже, враховуючи наведене, позивач вважає, що спірний договір про переведення боргу є недійсним, оскільки у відповідності із ст.203 ЦК України він не створює реальних правових наслідків, що ним були обумовлені, тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.05.2014р. (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) у задоволенні позову ТДВ "Миколаївський діпроміст" відмовлено з огляду на те, що спірний договір підписано уповноваженою на те особою позивача, оскільки це підтверджується рішенням Наглядової ради ЗАТ "Миколаївській ДІПРОМІСТ", оформленим протоколом №6/09 від 09.11.2009 р. Посилання ж позивача на неотримання первісним боржником грошових коштів за кредитним договором і не створення у зв'язку із цим спірним договором правових наслідків, судом 1 інстанції не прийняті до уваги, оскільки відповідно із ст. 520, 521 ЦК України це не є підставою для визнання недійсним спірного договору.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТДВ "Миколаївський діпроміст" через господарський суд Миколаївської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення місцевого господарського суду, та задовольнити позов, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ТДВ "Миколаївський діпроміст" посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про те, рішення Наглядової ради ЗАТ "Миколаївській ДІПРОМІСТ", оформлене протоколом №6/09 від 09.11.2009 р. є доказом, підтверджуючим повноваження голови правління ЗАТ "Миколаївській ДІПРОМІСТ" на підписання спірного договору, оскільки ТДВ "Миколаївський діпроміст" про таке рішення невідомо.
Крім того, скаржник вважає, що суд 1 інстанції не надав правову оцінку його доводам про те, що договір про переведення боргу, в порушення п.5 ст. 203 ЦК України, не створив реальних правових наслідків, що є прямою підставою для визнання його недійсним згідно ст. 215 ЦК України.
Скаржник також зазначає на те, що місцевий господарський суд безпідставно залишив без задоволення його клопотання про витребування документів, необхідних для розгляду даної справи, чим порушив його право на захист.
Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали, але в судовому засіданні просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.14 р. - без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Представник позивача в судове засідання 10.06.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Так, 26.05.2014 року Одеським апеляційним господарським судом було винесено ухвалу про прийняття апеляційної скарги ТДВ "Миколаївський діпроміст" до провадження та призначення її до розгляду на 10.06.2014 року о 14.00 год. Наступного дня, копії ухвали були направлені поштою усім учасникам процесу, про що свідчать відповідні відмітки на зворотній стороні ухвали. Даний факт також підтверджується реєстром на відправку рекомендованої пошти з повідомленням Відділу документального забезпечення Одеського апеляційного господарського суду. Крім того, як вбачається з витягу з офіційного сайту українського державного підприємства потового зв'язку «Укрпошта» відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення вручене адресату особисто 03.06.2014р. За таких обставин, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за відсутністю представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 04.12.2009 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "Істок-2001" та Закритим акціонерним товариством "Миколаївський ДІПРОМІСТ", правонаступником якого згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18246033 від 26.02.2014 є ТДВ "Миколаївський діпроміст", було укладено договір про переведення боргу №11/01-02/09-060 (далі по тексту - Договір), згідно з умовами якого у зобов'язанні, що виникло на підставі кредитного договору №012/01-02/07-027 від 17.05.2007, укладеного між ТОВ "Істок-2001" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Кредитний договір), здійснено заміну первісного боржника - ТОВ "Істок-2001" на нового - ТДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ".
Згідно з п. 1.1 Договору первісний боржник (відповідач-2 у справі) за згодою кредитора (відповідач-1 у справі) переводить свої боргові зобов'язання за Кредитним договором на нового боржника (позивача у справі), а новий боржник заміняє первісного боржника як сторону-позичальника у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за Кредитним договором. Загальна сума заборгованості первісного боржника за Кредитним договором перед кредитором станом на день укладення Договору складає 3986731 грн. 12 коп. (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.2 та п.п. 2.2.2. Договору новий боржник засвідчує та гарантує, що на момент укладення цього Договору будь-яких обмежень щодо укладення ним цього Договору та виконання обов'язків за цим Договором не існує, а також не існує будь-яких відомих йому підстав, щодо визнання цього договору недійсним з причин, залежних від нового боржника або пов'язаних з ним.
Згідно з п. .п 2.2.5, 2.2.6 Договору новий боржник належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями Кредитного договору. Надана новому боржнику інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною. Новий боржник беззаперечно та безумовно визнає розмір боргових зобов'язань за Кредитним договором, визначений на дату укладання цього Договору відповідно до п. 1.2 Договору, він повністю ознайомлений з відомостями і документами щодо первісного боржника, його правового статусу та фінансового стану, а також документами, що стосуються виконання первісним боржником обов'язків за Кредитним договором.
Згідно з п.п 7.1, 7.2 Договору він вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін; Договір підписаний сторонами на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань.
Як вбачається із змісту спірного договору, з боку ЗАТ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" цей договір підписаний головою правління Присяжним С.В.
Згідно із наявними матеріалами справи повноваження голови правління Присяжного С.В. на підписання спірного договору підтверджуються рішенням Наглядової ради ЗАТ "Миколаївській ДІПРОМІСТ", оформленим протоколом №6/09 від 09.11.2009 (далі - Рішення), згідно з яким з другого питання порядку денного було вирішено укласти договір переведення боргу ТОВ "Істок-2001" за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007, укладеного з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ЗАТ "Миколаївській ДІПРОМІСТ". Розрахунок провести шляхом заліку взаємних грошових вимог, що виникнуть у ТОВ "Істок-2001" і ЗАТ "Миколаївській ДІПРОМІСТ" на підставі договору купівлі-продажу 3 і 4 поверхів будівлі по вул. Лягіна, 4/4 в м. Миколаєві і договору про переведення боргу за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007, укладеним з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
З сьомого питання порядку денного Наглядовою радою було прийнято рішення затвердити Голову правління ЗАТ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" Присяжного Сергія Вікторовича як особу, уповноважену підписати від імені ЗАТ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" договори, рішення по яких прийняті у п. п. 1-6 включно засідання Наглядової ради (а.с.44-45).
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності в діях голови правління Присяжного С.В. перевищення повноважень під час укладання оспорюваного Договору.
Посилання ТДВ "Миколаївський діпроміст" на те, що первісний боржник не отримував грошових коштів за договором кредиту, що у відповідності із ст.1051 ЦК України надає право позичальнику право оспорити кредитний договір, а відповідно із цим вказані обставини є підставою для визнання недійсним спірного договору про переведення боргу не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Відповідно до ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу, тобто правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, обов'язок виконання якого переводиться на нового боржника.
Твердження скаржника, що Договір про переведення боргу, з урахуванням встановлених обставин справи, суперечить ст. ст. 520, 521 ЦК України, на думку судової колегії ґрунтується на вільному трактуванні положень цих норм та виходить за рамки їх правильного розуміння, оскільки ст. 520 ЦК України визначає умови, за яких переведення боргу стає можливим, а саме - наявність згоди кредитора, а ст. 521 ЦК України зобов'язує сторони дотримуватись форми правочину, яка відповідно до ст. 205 ЦК України може бути усною або письмовою.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, сторони за оспорюваним Договором засвідчили згоду кредитора на заміну зобов'язаної сторони за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007, укладеного між ТОВ "Істок-2001" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а сам Договір уклали в простій письмовій формі, що відповідає формі кредитного договору.
Інших обставин, з наявністю яких законодавець пов'язує визнання угоди з переведення боргу недійсною, чинне законодавство не передбачає, зміст та форма Договору не суперечить нормам Цивільного кодексу України, а отже і підстави недійсності правочину, як то недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, відсутні.
При цьому скаржником не враховані положення ст. 522 ЦК України, згідно якої новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд порушив його право на захист відмовивши йому в задоволенні клопотання про витребування документів необхідних для розгляду справи, оскільки в наявних матеріалах справи достатньо документів для прийняття судом 1 інстанції рішення по суті спору.
З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга ТДВ "Миколаївський діпроміст" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.14 р. - без змін, оскільки по суті є правильним.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський діпроміст" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.14 р. - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 11.06.2014 р.
Головуючий суддя Петров М.С.
Суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.