02 червня 2014 року Справа № 915/468/14
Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,
при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Кравець В.О., довіреність від 01.01.2014р.
від відповідача: Гончарук Т.О., довіреність від 22.04.2014р. №275, Куніна С.В., довіреність від 18.04.2014р. №270
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграду, буд. 113/1, код ЄДРПОУ 31764816)
до відповідача: Жовтневого управління водного господарства (54050, м. Миколаїв, вул. Бригадна, 44-А, код ЄДРПОУ 03562282)
про: зобов'язання повернути неоплачений товар, -
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Жовтневого управління водного господарства про зобов'язання повернути неоплачений товар, а саме: трактор «Беларус 82.1» заводський номер 82005810 шляхом підписання накладної на повернення відповідного товару.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013р. в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим на думку позивача неоплачений товар на підставі ч.4 ст. 694 ЦК України має бути повернений Продавцю - позивачу. При цьому позивач посилається на те, що в даному випадку позивачем продано відповідачу товар з відстроченням платежу. Окрім того, позивач вважає, що на даний час строк дії договору закінчився, що також створює обов'язок відповідача повернути неоплачений товар.
На виконання вимог суду від позивача за вх.№7426/14 від 22.04.2014р. та вх.№9979/14 від 02.06.2014р. надійшли витребувані судом документи та письмові пояснення.
На виконання вимог суду від відповідача за вх.№7275/14 від 18.04.2014р. та вх.№9568/14 від 27.05.2014р. надійшли відзив на позов та витребувані судом документи.
У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечили, у задоволенні позову просили відмовити, посилаючись при цьому на відсутність підстав для застосування в даному випадку вимог ст. 694 ЦК України, оскільки укладений між сторонами договір не є кредитним. Окрім того, на думку відповідача відсутні жодні правові підстави вимагати повернути неоплачений товар, а невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати придбаного товару може створювати підстави для стягнення в судового порядку його вартості, а не обов'язок його повернути. Також відповідач зауважує на те, що на даний час між сторонами діє договір зберігання від 30.12.2013р., за умовами якого відповідач передав позивачу, а позивач прийняв на зберігання та зобов'язався повернути у схоронності техніку, придбану за договором про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013р. Додатковою угодою від 31.01.2014р. до договору зберігання продовжений термін зберігання майна до 31.12.2015р.
У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 22.04.2014р. оголошувалась перерва до 27.05.2014р. о 15:30, у судовому засіданні 27.05.2014р. оголошувалась перерва до 02.06.2014р. о 15:00.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
30.12.2013р. між Жовтневим управлінням водного господарства (Замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (Учасник, позивач) укладений договір про закупівлю товару за державні кошти, за умовами якого позивач зобов'язався в 2013 році поставити відповідачу товар, зазначений у п.1.2 цього договору (Трактори сільськогосподарські 28.30.2), а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п.1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається рахунками, видатковими, складеними Учасником. Кількість товару: трактор «Беларус 82.1».
Відповідно до 3.1 договору ціна цього договору становить 148800 грн., в т.ч. ПДВ 24800 грн.
Пунктами 4.1-4.2 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунка на оплату товару або після підписання сторонами накладної. До рахунка додається накладна.
У відповідності до п.п. 5.1 - 5.2 договору строк поставки товару: грудень 2013 року; місце поставки товару: Жовтневе управління водного господарства.
За п.6.1 договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з накладної.
Пунктом 6.4.1 договору передбачено право Учасника своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
Пунктом 10.1 договору визначено, що він набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р.
Як свідчать матеріали справи, на виконання договірних зобов'язань позивачем 30.12.2013р. було поставлено відповідачу трактор «Беларус-82.1» в кількості 1 од. за ціною 148800 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.12.2013р. №17263, довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 30.12.2013р. №144.
Натомість відповідач своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, за отриманий товар не розрахувався.
01.04.2014р. позивач направив відповідачу повідомлення за вих.№296 про закінчення дії договору та вимогу про повернення товару, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Вважаючи, що неоплачений товар має бути повернений позивачу, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує на те, що договором не передбачений конкретний строк розрахунку за поставлений товар, оплата здійснюється по факту поставки товару. Строк поставки товару по договору - грудень 2013 року, місце поставки - Жовтневе управління водного господарства. Однак, спірний товар був переданий на зберігання позивачу до 31.12.2015р. відповідно до укладених між сторонами договору зберігання від 30.12.2013р., додаткової угоди до договору зберігання від 31.01.2014р. та згідно з Актом приймання-передачі за договором зберігання від 30.12.2013р. Відповідач зазначає, що має зареєстровану кредиторську заборгованість з оплати товару, асигнування на визначені цілі по договору як у 2013 році, так і в 2014 році передбачені кошторисом та наявністю коштів на його рахунку, між тим, відповідні платежі здійснені не були, але порушення договірних зобов'язань сталося не з його вини.
Окрім того, відповідач зазначає на безпідставність посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на ст. 694 ЦК України, якою передбачено продаж товару за договором купівлі-продажу в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, вказуючи, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено оплату повної ціни за товар, відстрочення або розстрочення платежу не передбачено та з відповідними вимогами відповідач до позивача не звертався, не передбачено й авансу, попередньої оплати, фіксованого строку повернення коштів, у зв'язку з чим в разі прострочення оплати товару позивач має право вимагати виконання договірних зобов'язань - сплати грошей за поставлений товар, а не вимагати повернення неоплаченого товару.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зауважує на те, що він вимагає повернення неоплаченого товару в зв'язку з закінченням строку дії укладеного між сторонами договору, за яким відповідачем не були виконані грошові зобов'язання в повному обсязі та, окрім того, вважає, що строк оплати товару обмежувався строком дії договору, тобто з відстроченням платежу, оскільки умовами договору передбачено зобов'язання відповідача провести розрахунок з позивачем після пред'явлення ним рахунку на оплату товару або після підписання видаткової накладної.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу вимог ч.ч. 1-2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.
Господарським судом встановлено, що між сторонами у справі 30.12.2013р. укладений договір про закупівлю товару за державні кошти.
Позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання належним чином, поставивши відповідачу передбачений товар, що підтверджено матеріалами справи.
Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.
При цьому, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Така ж правова позиція викладена і у п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
У відповідача за умовами договору про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013р. після отримання обумовленого товару виникло грошове зобов'язання - сплатити за отриманий товар, а у позивача - правові підставі вимагати сплати грошових коштів за поставлений товар.
Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи позивача, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу з продажем товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу є необґрунтованими, оскільки умовами укладеного між сторонами договору жодним чином не передбачено відстрочення або розстрочення платежу, а отже в даному випадку на взаємовідносини сторін по справі не поширюється дія ч.4 ст. 694 ЦК України щодо повернення неоплаченого товару.
Іншого позивачем не доведено.
Наявності інших правових підстав вимагати повернути поставлений відповідачу товар позивачем також не доведено.
Посилання позивача на закінчення строку дії договору також не створює підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в даному випадку у відповідача виник обов'язок оплатити товар та визначений строк його оплати в силу вимог закону - на підставі ст. 692 ЦК України - після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Техноторг-Дон» є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» відмовити.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.
Повне рішення складено 10 червня 2014 року.
Суддя Ю.С. Бритавська