05 червня 2014 року Справа № 915/573/14
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1/
до відповідача: Підприємства "Універсал - Юг" Товариства з обмеженою відповідальністю /вул. Чигрина, 242-В, м. Миколаїв, 54008/
про стягнення 31600,00 грн.
Суддя Бездоля Д.О.
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (договір на надання юридичних послуг від 06.12.2013)
від відповідача: Сорочан В.В. (довіреність від 01.12.2013 № 11)
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 31600,00 грн. матеріальної шкоди.
Заявлений позов позивач обґрунтовує незаконним отриманням відповідачем від позивача спірних коштів за договорами про надання торгового місця за період з січня 2011 року по жовтень 2013 року. У позивача зберігся договір і квитанції про сплату коштів лише за 2013 рік, договори за 2011 та 2012 роки, а також квитанції про сплату за цими договорами відповідачу 21600 грн., у позивача не збереглись.
Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи наступним:
- відповідач визнає факт укладення з позивачем договору про надання торгового місця від 01.01.2013 та факт сплати позивачем відповідачу за цим договором за період з січня по жовтень 2013 року в якості оплати за користування торговим місцем на ринку "Україна" грошових коштів в розмірі 10000 грн.;
- відповідач не визнає факт укладення з позивачем договорів про надання торгового місця за 2011-2012 роки та одержання від позивача грошових коштів в розмірі 21600 грн. за цими правочинами;
- позивачем не доведено, що відповідач порушив чи неналежно виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання торгового місця від 01.01.2013.
Ухвалою суду від 25.04.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 26.05.2014 о 15 год. 30 хв.
У судовому засіданні 26.05.2014 судом оголошувалась перерва до 05.06.2014 об 11 год. 20 хв.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
01.01.2013 між сторонами був укладений договір про надання торгового місця (далі - договір), за яким відповідач зобов'язався надати позивачу для використання строком до 31.12.2013 торгове місце на ринку «Україна», а також послуги по утриманню ринку, а позивач, в свою чергу, зобов'язався організувати торгівлю на цьому торговому місці - реалізація карток поповнення рахунку, а також здійснювати оплату за використання торгового місця.
На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу за користування торговим місцем на ринку "Україна", який належить відповідачу згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.11.2011, за період з січня по жовтень 2013 року грошові кошти в розмірі 10000 грн., що підтверджується квитанціями та поясненнями обох сторін.
Проте, відповідач не надав позивачу торгове місце в межах ринку "Україна", що підтверджується змістом наказу відповідача від 21.10.2013 № 57/01, акту обстеження самовільного зайняття земельних ділянок від 10.10.2013, листа відповідача від 27.11.2013 № 03/163, поясненнями позивача та не спростовано належними доказами відповідачем.
Так, зокрема, у листі від 27.11.2013 № 03/163 відповідач вказує позивачу, що він готовий розглянути питання про надання позивачу торгового місця на ринку "Україна" при наявності відповідних дозвільних документів.
Відповідно до ст.ст. 22, 623 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно з ст.ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, з огляду на положення згаданих статей ЦК України та ГК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Господарським судом встановлено, що позивач поніс витрати на оплату торгового місця в межах ринку "Україна" в розмірі 10000 грн. за договором про надання торгового місця від 01.01.2013. Відповідач порушив своє зобов'язання з надання позивачу даного торгового місця в межах ринку "Україна", внаслідок чого завдав останньому збитки у вказаній сумі. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами відсутності в його діях вини.
Отже, господарський суд вважає, що в діях відповідача наявний склад цивільного (господарського) правопорушення, а тому він зобов'язаний згідно приписів вищенаведених статей ЦК України та ГК України відшкодувати позивачу доведений останнім розмір збитків в сумі 10000 грн.
Щодо решти позовних вимог про стягнення з відповідача 21600 грн., то господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34 ГПК України, вважає, що позивач не довів наявність між сторонами у період з січня 2011 року по грудень 2012 року договірних зобов'язань з надання торгового місця на ринку "Україна", відповідно порушення цих зобов'язань відповідачем, а також розмір заявлених до стягнення збитків в сумі 21600 грн., що є підставою для відмови судом позивачу у задоволенні позову до відповідача в цій частині позовних вимог.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Підприємства "Універсал - Юг" Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Чигрина, 242-В, м. Миколаїв, 54008, код 13850935) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. збитків та 578 (п'ятсот сімдесят вісім) грн. 16 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 11.06.2014.
Суддя Д.О.Бездоля