05.06.2014 р. Справа № 914/903/14
за позовом: Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1 : ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційну частина (району),
м. Івано-Франківськпро визнання недійсним договору з купівлі-продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р. та стягнення 697 936, 00 грн. в порядку подвійної реституції.
Суддя Н. Мороз
При секретарі Н.Кривці
Представники:
Від прокуратури: Марущій О.А.
Від позивача: Гудима В. О.
Від відповідача: Довгий І.О.
Від третьої особи -1: ОСОБА_2
Від третьої особи-2: н/з
Суть спору:
Позовну заяву подано Київським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп», м. Львів про визнання недійсним договору з купівлі-продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р. та стягнення 697 936, 00 грн. в порядку подвійної реституції.
Ухвалою суду від 20.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 08.04.2014р.
Для об»єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду.
Ухвалою суду від 08.04.2014р. до участі у справі залучено ОСОБА_2 третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 24.04.2014 р. залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину. Цією ж ухвалою суд відмовив прокуратурі у забезпеченні позову.
Ухвалою суду від 20.05.2014р. суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів.
Прокурор та представник позивача в судове засідання з"явились, позовні вимоги підтримали, позов просять задоволити. Ствердили, зокрема, що спірний договір, укладений 30.11.2011р. між Міністерством оборони України та ТзОВ "Трейд Проперті Груп" вчинено під впливом обману. Обман полягає в тому, що продавцем передано позивачу квартиру, яка не відповідає вимогам ДБН, у зв'язку з наведеним просить застосувати санкцію, визначену ч. 2 ст. 230 ЦК України та стягнути з відповідача збитки у подвійному розмірі. При цьому прокурором визначено розмір збитків вартістю квартири. З огляду на зазначене просить визнати недійсним укладений договір купівлі і продажу з підстав, визначених ст.230 ЦК України та стягнути на користь держави в порядку подвійної реституції 697936,00 грн.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що про завершення будівництва об'єкту та його готовність свідчить акт готовності об'єкта до експлуатації від 01.03.2011 р. та сертифікат відповідності №ІФ000001 від 05.01.2011 р. За актом №191/2 від 30.09.2011 р. ТзОВ "Турбота" передало, а ТзОВ "Трейд Проперті Груп" прийняло у власність квартири. Після цього відповідач оформив на себе право власності на квартири. Згідно з актом обстеження спірної квартири від 04.12.2012 р. на предмет фактичного стану житла встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконано відповідно до тендерної документації та відповідають ДБН. Крім того, вважає, що висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи №7832-7847 від 26.04.2013 р. не може братися до уваги, оскільки в ньому містяться помилкові висновки. Зокрема, пункт 2.9 ДБН В.2.2-15-2005 підлягає застосуванню до житлових приміщень, які розташовані на повноцінних житлових поверхах. Проте, оскільки спірна квартира розташована на мансардному поверсі, відтак застосуванню підлягає пункт В.6 ДБН В.2.2-15-2005.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в позові просить відмовити повністю.
Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" (продавець) та Міністерством оброни України (покупець) укладено договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 р. Предметом цього договору є закупівля у 2011 році квартир у регіонах України для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку, яка здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Об'єктом договору є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 72,4 м2.
Набуття Міністерством оборони України права власності на квартиру АДРЕСА_1 від відповідача за договором від 30.11.2011р. пітдтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №10720578 від 30.11.2011р., витягом про державну реєстрацію права власності №32447688 від 12.12.2011 р.
Згідно акту від 15.12.2011 р. відповідач передав, а позивач прийняв 30 квартир площею 1.806,90 м2 в АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4, АДРЕСА_5. Сторонами складено також акт №1 від 15.12.2011 р. про передачу та прийняття квартири АДРЕСА_1.
У висновку №7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. встановлено, що 6 квартир (№28, 29, 58, 60, 106, 110 по АДРЕСА_5), 10 квартир №64, 66, 70, 101, 102, 103, 132, 134, 199, 205 по АДРЕСА_1) не відповідають вимогам Державних будівельних норм України; зазначені будинки побудовані з відхиленням від проекту та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; робочі проекти будинків не відповідають вимогам державних будівельних норм та іншим законодавчим документам в будівництві.
Прокурор просить визнати договір недійсним з тих підстав, що його укладено внаслідок обману. Зокрема, відповідачем передано квартиру, яка не відповідає будівельним нормам і правилам.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні правові підстави визнання правочину недійсним визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним. Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
В силу абз. 2 ч.1 ст. 230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи з наведеної норми, позивачу потрібно довести не лише обставини щодо істотності помилки при укладенні договору, а й те, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин. Проте таких доказів суду не подано. Суд зазначає, що придбані Міністерством оборони квартири приймались за актом приймання-передачі, представники Міністерства мали змогу ретельно перевірити придбане майно та у випадку виявлення певних недоліків відповідним чином реагувати. Матеріали справи свідчать про неодноразовий огляд квартири представниками Міністерства та про відсутність будь-яких зауважень з їх боку.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Проте матеріалами справи підтверджується, що багатоквартирний будинок, в якому знаходиться квартира, прийнято в експлуатацію (акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010 р.), на цей будинок видано сертифікат відповідності №ІФ000001 від 05.01.2011 року. Зазначене свідчить, що відповідач не міг знати про можливі порушення при будівництві об'єкта, а відтак не можна стверджувати про обізнаність відповідача з можливими порушеннями та намір ввести в оману свого контрагента за договором.
Посилання позивача на висновок №7832-7847 комісійної судової будівельно - технічної експертизи від 19.08.2013 р. судом до уваги не приймається з огляду на таке. Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 р., висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. Обгрунтування предмета позовних вимог обставинами, встановленими у висновку будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р., не підтверджує обставин щодо істотності помилки при укладенні договору, а також того, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин, мала умисел на застосування обману. Натомість виявлення недоліків квартир може тягнути за собою наслідки, визначені статтею 678 ЦК України, що може бути предметом окремого позову.
Що стосується решти позовних вимог, суд звертає увагу прокурора та позивача на те, що чинне законодавство не містить такого поняття, як подвійна реституція. Правовим наслідком укладення договору під впливом обману може бути стягнення збитків у подвійному розмірі. Враховуючи ту обставину, що суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору з підстав укладення під впливом обману, відсутні підстави для застосування правових наслідків, визначених частиною 2 статті 230 ЦК України. Крім того, в будь-якому разі прокурор повинен був довести факт завдання позивачу власне збитків внаслідок укладення такого договору. Правова категорія збитків визначена статтею 22 ЦК України. Для їх доказування необхідно проаналізувати та довести наявність повного складу цивільного правопорушення: шкода, вина, причинний зв'язок, протиправність. Зазначених доводів позовна заява не містить, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення збитків у подвійному розмірі.
Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Як зазначено в пункті 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Клопотання представника позивача по справі про звільнення від сплати судового збору на підставі ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» задоволенню не підлягає у зв"язку з відсутністю належних та допустимих письмових доказів майнового стану позивача. З огляду на вказане, судовий збір в розмірі 15176,72 грн. підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 38, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-
1. В позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6 (ідентифікаційний код 00034022) в доход Державного бюджету України - 15176,72 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 10.06.2014 р.
Суддя Мороз Н.В.