04.06.2014 р. Справа № 914/1138/14
За позовом: Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі
позивача:Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,
до відповідача: державного підприємства "Львівське лісове господарство", м. Винники,
про:відшкодування збитків, завданих державі.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
прокурора:Леонтьєва Н.Т. - прокурор,
позивача:Якубович Ю.П. - довіреність №09-7 від 08.01.2014 р.,
відповідача:Коваль Р.М. - довіреність №163 від 13.05.2014 р.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до державного підприємства «Львівське лісове господарство» про відшкодування збитків завданих державі. Ухвалою від 04.04.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.04.2014 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Львівської області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Львівським лісовим господарством". В ході перевірки встановлено, що на території Винниківського лісництва виявлено самовільну порубку лісових дерев породи граб, бук в кількості 11 шт. Крім того, пошкоджено дерева до ступеня неприпинення росту в кв. 11, виділ 12, пл. 8,2 га. Про зазначене складено акт від 13.07.2011 р. №61. Наведене стало підставою для нарахування відповідачу 26.640,24 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Відповідач в судове засідання з'явився, у поданому відзиві заперечив проти позовних вимог наступним. Виявлення факту незаконної рубки стало можливим завдяки показам скаржника. На земельній ділянці лісового фонду протягом 2011 року підприємством не проводилось жодних рубок. Дане порушення не є наслідком господарської діяльності підприємства. Жодний працівник підприємства не причетний до вчиненого порушення. ДП "Львівський лісгосп" вжило всіх наданих законодавством заходів для виявлення порушників та відшкодування завданої шкоди. Чинне природоохоронне законодавство не покладає на постійних лісокористувачів солідарного обов'язку відшкодувати шкоду, завдану внаслідок неправомірних дій не встановлених осіб. Крім того, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у вчиненні порушень лісового законодавства. Вини відповідача не встановлено. Відсутній повний склад цивільного правопорушення. У зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
До матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_4 від 03.05.2011 р. на адресу депутата Львівської обласної ради про припинення незаконної систематичної вирубки насаджень, що межують з будинком АДРЕСА_1.
Із пояснень директора ДП "Львівський лісгосп" від 03.08.2011 р. вбачається, що при виявленні порушень природоохоронного законодавства викликано патруль міліції, який зафіксував зрізані дерева.
Помічником лісничого Винниківського лісництва ДП "Львівський лісгосп" за участю інспектора з ОНПСДЕІ у Львівської області 13.07.2011 р. складено акт місця вчинення правопорушення лісового законодавства. Згідно з цим актом виявлено незаконну рубку дерев у кількості 13 штук та їх пошкодження. Розмір завданої шкоди становить 26.640,24 грн.
Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Львівським лісовим господарством". За результатами проведеної перевірки складено акт №61 від 13.07.2011 р. Згідно з цим актом в кв. 11, виділ 12, пл. 8,2 га Винниківського лісництва виявлено самовільну порубку лісових дерев породи граб, бук в кількості 11 шт. Крім того, виявлено два дерева породи граб, пошкоджені до ступеня неприпинення росту.
Відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665) проведено розрахунок завданої шкоди на суму 26.640,24 грн. (24.983,00 грн. за самовільну порубку дерев, 1.657,24 грн. за пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту).
Директор ДП "Львівський лісгосп" у листі від 19.07.2011 р. №325 звернувся із проханням до начальника Личаківського РВ ЛМУ ГМВС України у Львівській області про надання допомоги у притягненні до адміністративної відповідальності за статтею 65 КУпАП винних осіб. В.о. директора ДП "Львівський лісгосп" у листі від 19.08.2011 р. №365 звернувся до заступника прокурора області прокурора міста Львова із проханням допомогти у з'ясуванні обставин та винних осіб у виявленій самовільній рубці дерев.
У листі заступника прокурора Львівської області прокурора міста Львова від 26.08.2011 р. №2736-11 повідомлено про організацію перевірки самовільної рубки лісових насаджень за зверненням в.о. директора ДП "Львівський лісгосп".
У листі Прокурора Личаківського району м. Львова від 22.10.2013 р. №10/13-2255вих13 повідомлено директора ДП "Львівський лісгосп" про відмову у порушенні кримінальної справи та не встановлення особи в ході перевірки самовільної рубки. До матеріалів справи долучено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 28.07.2011 р.
Як убачається із листа Львівської державної лісовпорядної експедиції №190 від 05.05.2014 р. земельна ділянка Винниківського лісництва квартал 11 виділ 12 за матеріалами землеустрою знаходиться у користуванні ДП "Лвівський лісгоп", площа ділянки за матеріалами лісовпорядкування 2010 р. - 0,7 га. Аналогічна інформація міститься у листі ДП "Львівське лісове господарство" №156 від 05.05.2014 р.
Із довідки ДП "Львівський лісгосп" від 19.05.2014 р. №167 та штатного розпису ДП "Львівський лісгосп" вбачається, що структуру підприємства становлять лісничий, помічник лісничого, два старших майстра лісу, два майстра лісу.
При ухваленні рішення суд керувався таким.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
При встановленні наявності чи відсутності у діях відповідача протиправної поведінки (дії або бездіяльності) суд враховує таке. Відповідно до частини першої та четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища; право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Проте матеріали справи не містять відповідного акту, який є належним доказом постійного користування відповідачем земельною ділянкою, на якій відбулася незаконна рубка дерев.
Положенням пункту 1 частини другої статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку. Нормами пункту 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частин 1, 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
Статтею 105 Лісового кодексу України встановлено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, зокрема, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства. Відтак, зазначена норма передбачає відповідальність саме за порушення лісового законодавства.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, бездіяльність яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їхніми працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка Винниківського лісництва квартал 11 виділ 12 за матеріалами землеустрою знаходиться у користуванні ДП "Львівський лісгоп", площа ділянки за матеріалами лісовпорядкування 2010 р. - 0,7 га.
Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки виявлено факт незаконної рубки дерев невстановленими особами, за що відповідачу і нарахована до відшкодування зазначена у позові сума коштів, однак в матеріалах відсутні докази причетності відповідача до такої незаконної рубки, як і не встановлено, що дії (бездіяльність) останнього були протиправними.
Разом з тим встановлено, і прокурором не заперечується, що за даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтю 246 Кримінального кодексу України, однак на момент розгляду даного господарського спору особи, які вчинили злочин, у вказаній кримінальній справі слідством не встановлені.
При цьому, за приписами статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Суд наголошує на тому, що прокурор та позивач помилково пов'язують протиправну бездіяльність з фактом здійснення незаконної рубки лісових насаджень. Проте постійні лісокористувачі не наділені повноваженнями правоохоронних органів, які полягають у можливості примусового припинення виявленого порушення. З огляду на зазначене постійний лісокористувач вживає інших, передбачених Лісовим кодексом України, заходів з метою схоронності лісів та зобов'язаний оперативно відреагувати на виявлені порушення. З матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши повідомлення про факт незаконної рубки та пошкоджень лісових насаджень, вчиняв активні дії з належного повідомлення про такий факт правоохоронних органів, звертався до них з метою виявлення винних осіб.
Отже, судом не встановлено, а прокурором не доведено, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок. Твердження прокурора про те, що шкода завдана внаслідок протиправної бездіяльності відповідача не підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, відповідачем долучено докази неодноразових звернень в органи міліції та прокуратури із проханням у сприянні встановленні винних осіб у вчиненні правопорушення. Таким чином, матеріали справи не містять доказів протиправної бездіяльності відповідача.
Що ж стосується доведеності чи недоведеності завдання шкоди внаслідок протиправної бездіяльності працівників відповідача та розміру збитків, то суд зазначає наступне.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як роз'яснив Вищий господарський суд України у своєму роз'ясненні від 27.06.2001р. №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача (п. 1.3.).
Як вбачається з матеріалів справи в Акті відсутня інформація про здійснення правопорушення (протиправної бездіяльності) як працівниками відповідача, так і будь-якими іншими особами. Доказів у підтвердження факту здійснення вказаного правопорушення працівниками відповідача, ні прокурором, ні позивачем суду не надано (як і постанови про адміністративне правопорушення, за якими було б притягнуто до відповідальності службових осіб відповідача, винних у допущенні незаконної рубки дерев).
Суд зауважує, що глава 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини» (в котрій міститься стаття 65 КУпАП), яка передбачає саме відповідальність за незаконну порубку дерев, пошкодження та знищення лісових культур та молодняка) передбачає адміністративну відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства. Однак, матеріли справи не містять таких документів.
Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку лісокористувачів з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільних рубок лісу невстановленими особами на підвідомчій їм території. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23.07.2008 р. №665, на підставі якої було здійснено розрахунок заподіяної шкоди за вищезазначене правопорушення, такси, встановлені даним нормативно-правовим актом для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, застосовуються саме для осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Застосування цих такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, за виключенням випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним та опосередковано свідчить про недоведеність розміру завданої шкоди.
Крім того, дослідивши акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, суд звертає увагу на такі факти: даний акт складений державним інспектором Державної екологічної інспекції на вимогу прокурора Личаківського району м. Львова №96-247-11 від 28.06.2011 р.; позапланова перевірка проведена відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" і Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (стаття 7 якого передбачає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом); вид перевірки - позапланова (саме такий вид перевірки передбачений Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10 вересня 2008 року № 464).
Натомість до складеного акту не було додано таких документів як протоколи огляду та схеми місця вчинення порушень лісового законодавства, акти вимірювань площі участків рубки. Не містить акт і відомостей про виявлені недоліки в роботі відповідача в частині незабезпечення схоронності лісів.
За таких обставин суд констатує, що польова перелікова відомість, розрахунок розміру шкоди і акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за відсутності припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не є належними доказами обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.
З огляду на наведене вище суд констатує, що прокурором та позивачем не доведено належними доказами факту завдання саме відповідачем шкоди державі внаслідок незаконної порубки дерев невстановленими особами, оскільки ні прокурором ні позивачем не було взято до уваги існування юридично встановленого факту дійсної протиправної бездіяльності відповідача, розміру збитків, і як наслідок відсутність в акті перевірки відомостей щодо вчинення саме працівниками відповідача правопорушення у вигляді неналежного виконання службових обов'язків із забезпечення охорони та захисту лісів.
Разом з тим, судом не встановлено, а прокурором не доведено, що дії чи бездіяльність відповідача є неправомірними, а сам факт незаконної рубки дерев невстановленими особами, який покладено в основу позову, за відсутності встановлених у передбаченому законом порядку недотримання, або порушення відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, за вказаних обставин не дає правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності, про яку зазначено у позові, на відповідача.
Отже, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення, а тому відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок довести протиправність поведінки відповідача, однак ні позивачем, ні прокурором не надано жодних доказів, які підтверджували б неправомірність дій відповідача, пов'язаних з незаконною рубкою дерев.
Як зазначено в пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.
2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області (адреса: вулиця Стрийська, будинок 98, місто Львів, 79026; ідентифікаційний код 38057086) в доход Державного бюджету України 1.827,00 грн. судового збору.
Повне рішення складено 10.06.2014 р.
Суддя Рим Т.Я.