11 червня 2014 року Справа № 918/1621/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач)
Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року
у справі господарського судуРівненської області
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
простягнення 1 286 464,90 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
провизнання недійсним пункту 9.3 договору № 06/10-3259 БО-28 від 27.12.2010 року
в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Нестерчук А.П.,
- відповідача:не з"явився,
У жовтні 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго") про стягнення 1 088 142,77 грн. основного боргу, 115 904,66 грн. пені, 82 417,47 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 06/10-3259БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 27.12.2010 року в частині оплати вартості поставленого природного газу в порядку та строки, обумовлені цим договором.
26.11.2013 року ТОВ "Рівнетеплоенерго", в порядку ст.60 ГПК України, подало до суду зустрічну позовну заяву до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в якій просило визнати недійсним пункт 9.3 договору №06/10-3259 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 27.12.2010 року в частині формулювання визначення строку позовної давності про стягнення неустойки тривалістю у 3 роки.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказаний пункт договору суперечить приписам статей 251, 256, 258 ЦК України, з огляду на те, що ч.2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) і між сторонами не було укладено окремого договору про збільшення позовної давності між сторонами, що також суперечить ст. 203 ЦК України.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.12.2013 року (суддя Бережнюк В.В.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 1 088 142,77 грн. основного боргу, 115 904,66 грн. пені, 82 417,47 грн. - 3% річних, 25 729,30 грн. витрат по сплаті судового збору. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 9.3 договору №06/10-3259 БО-28 від 27.12.2010 року поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання, в частині, яка визначає: "Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом". У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року (колегія суддів у складі: суддя Крейбух О.Г. - головуючого, судді Василишин А.Р., Юрчук М.І.) рішення місцевого господарського суду від 10.12.2013 року в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог. В частині первісного позову рішення господарського суду Рівненської області від 10.12.2013 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Рівнетеплоенерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати і прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (покупець) був укладений договір № 06/10-3259 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Пунктом 1.2 договору № 06/103259 БО-28 визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 13 143 тис.куб.м.
Розділом 4 договору, сторони погодили порядок здійснення оплати вартості природного газу, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 договору).
Згідно з пунктом 7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору, сторони погодили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у січні 2011 року - серпні 2011 року природний газ на загальну суму 13 432 867,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та не заперечується сторонами.
Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України вартість отриманого природного газу оплатив частково, заборгувавши 1 088 142,77 грн.
У зв"язку із встановленими обставинами та на підставі ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України та п.7.3.1 договору, судами попередніх інстанцій було стягнуто 1 088 142,77 грн. основного боргу, 115 904,66 грн. пені, 82 417,47 грн. - 3% річних.
Судові рішення в цій частині первісних позовних вимог не оскаржуються сторонами, а тому вони не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.
Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним п. 9.3 договору № 06/10-3259 БО-28 від 27.12.2010 року, згідно якого сторони дійшли згоди про встановлення позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки тривалістю у три роки.
В поданій касаційній скарзі заявник вказує на те, що п. 9.3 договору суперечить вимогам ст. ст. 251, 256, 258 ЦК України, а тому повинна бути визнана судом недійсною, а нарахування пені повинно проводитись з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з приписами статей 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що статтею 259 ЦК України передбачене право сторін за домовленістю збільшити позовну давністю, встановлену законом і сторони у даній справі, укладаючи договір поставки природного газу від 30.08.2011 року даним правом скористались і досягли згоди, як по всім істотним умовам, так і щодо позовної давності, то колегія суддів з огляду на приписи ст.ст. 257-259, 627 ЦК України, погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання п. 9.3 договору № 06/10-3259 БО-28 від 27.12.2010 року в частині встановлення позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки тривалістю у три роки, недійсним.
Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсним п.9.3 договору № 06/10-3259 БО-28 від 27.12.2010 року в частині, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом з підстав того, що суд першої інстанції порушив п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України та вийшов за межі позовних вимог з власної ініціативи без подання ТОВ "Рівнетеплоенерго" відповідного клопотання, з огляду на наступне.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.
Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.
Отже, частиною 6 статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Таким чином, сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною другою статті 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.
Отже, за вказаних обставин, положення п.9.3 договору №06/10-3259 БО-28, що змінює початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечить статтям 260, 261 ЦК України та частині 6 статті 232 ГК України, а тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком правомірно, із застосуванням права суду, закріпленого у п.1. ч.1 ст. 83 ГПК України та на підставі ст.ст. 215, 203 ЦК України, було визнано недійсним пункт 9.3 договору в частині того, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, оскільки п.9.3 договору безпосередньо пов"язаний із первісними позовними вимогами щодо стягнення пені, які доречі були заявлені позивачем та задоволені судами з розрахунку порядку обчислення позовної давності, встановленого приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України та частині 6 статті 232 ГК України, а не п.9.3 договору, який суперечить чинному законодавству у вказаній частині.
Враховуючи вищевикладене, повноваження касаційної інстанції, а також те, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми процесуального права, яке вплинуло на правильність вирішення спору в частині зустрічних позовних вимог, а рішення суду першої інстанції в цій частині є таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року в частині зустрічного позову із залишенням в цій частині без змін рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року у справі №918/1621/13 в частині зустрічного позову та розподілу судових витрат скасувати.
В скасованій частині рішення господарського суду Рівненської області від 10.12.2013 року з даної справи залишити без змін.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року та рішення господарського суду Рівненської області від 10.12.2013 року у справі №918/1621/13 в частині первісного позову залишити без змін.
Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідні накази, згідно із статтею 122 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий М.М.Черкащенко
Судді Л.В.Жукова
Н.М.Нєсвєтова