05 червня 2014 року Справа № 910/19021/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Удовиченка О.С.,
суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод"
на ухвалу та на постановугосподарського суду міста Києва від 24.01.2014 Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014
у справі№ 910/19021/13 господарського суду міста Києва
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект"
до боржникаПриватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод"
пробанкрутство
розпорядник майнаРеверук Петро Костянтинович
в судовому засіданні взяли участь представники :
Приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" ТОВ "С-Проект" Ліквідатор ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод "Тарасов С.О., Буднік О.П., Сідорова Л.П. Плаксивий О.В. Реверук П.К.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2013 порушено провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" (далі ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод") за загальною процедурою, передбаченою ст.ст. 1, 10, 16, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (далі - Закон), визнано грошові вимоги ТОВ "С-Проект" в розмірі 1328770,49 грн., введено процедуру розпорядження його майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Реверука П.К.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 в попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод", визнано конкурсним кредитором боржника ТОВ "С-Проект" на суму 1 328 770,49 грн. (четверта черга); визнано публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") кредитором, вимоги якого погашаються у шосту чергу, на суму 3 539,75 дол. США, що еквівалентно 28 293,22 грн.; визнано вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 1 658 651,13 дол. США, що еквівалентно 13 257 598,48 грн., такими, що забезпечені заставою майна боржника; визнано вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" на суму 86 229,96 грн. (перша черга); зобов'язано розпорядника майна ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" провести збори кредиторів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2014 залишено без змін.
Постановою господарського суду м. Києва від 26.03.2014 припинено процедуру розпорядження майном, ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Реверука П.К.
ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014, прийняти нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.23, 25 Закону, ст.ст. 42, 43, 34, 43 ГПК України.
До Вищого господарського суду України ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" 30.05.2014 подано письмові пояснення, в яких заявником зазначено, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано визнали вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 1 658 651,13 дол. США, що еквівалентно 13 257 598,48 грн., оскільки ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" не є позичальником за кредитним договором, внаслідок невиконання якого виникла заборгованість. Крім того, заявником зазначено, що сума заборгованості по заробітній платі, включена до реєстру вимог кредиторів, не відповідає дійсності, оскільки 17.01.2014 платіжним дорученням було перераховано заробітну плату за жовтень 2013 у сумі 37891,88 грн. Щодо вимог ТОВ "С-Проект", заявником зазначено, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що сума штрафних санкцій, визначена господарським судом, не може бути включена до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, а підлягає включенню до шостої.
До Вищого господарського суду України ТОВ "С-Проект" 30.05.2014 подано письмові пояснення, в яких заявником зазначено, що суди попередніх інстанцій невірно визначили склад кредиторських вимог ТОВ "С-Проект" та віднесли суму штрафу до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Крім того, заявником зазначено, що сума заборгованості по заробітній платі, включена до реєстру вимог кредиторів, не відповідає дійсності, оскільки боржником 17.01.2014 частково погашено заборгованість по заробітній платі. ТОВ "С-Проект" підтримує вимоги касаційної скарги ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод".
Ліквідатор ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" 04.06.2014 подав заяву про відмову від касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 мотивовану тим, що повноваження голови правління ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" припинені з 26.03.2014 (з дня винесення постанови про визнання банкрутом ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод"), а оскаржувані судові рішення за касаційною скаргою підписаною головою правління ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів, враховуючи вимоги ч.1 ст. 1116 ГПК України, не приймає відмову ліквідатора ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" від касаційної скарги ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод", оскільки лише особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї. Як встановлено вище касаційну скаргу подано головою правління ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод".
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.25 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.
Відповідно до ч.6 ст.23 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Судом першої інстанції зазначено, що після публікації оголошення про банкрутство ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" до суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі Банк) до боржника ґрунтуються на укладеній Банком з ТОВ "Тандем-Авто", ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" генеральній кредитній угоді від 19.05.2008 № 010/14/375; кредитному договорі від 24.06.2008 № 012/14/413 (з додатками), укладеному в межах зазначеної угоди Банком з ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод"; кредитному договорі від 24.06.2008 № 012/14/412 (з додатками), укладеному в межах зазначеної угоди Банком з ТОВ "Тандем-Авто".
Грошові зобов'язання позичальників за названою генеральною кредитною угодою № 010/14/375 від 19.05.2008 та додатковими угодами до неї забезпечені іпотекою нерухомого майна ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" згідно договору іпотеки № 010/14/03/485 від 27.05.2008.
З матеріалів справи вбачається, що грошові зобов'язання ТОВ "Тандем-Авто" за кредитним договором від 24.06.2008 № 012/14/412 забезпечено порукою ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод", згідно укладеного ним з Банком договору поруки № 12/14/965 від 10.08.2010, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору 24.06.2008 № 012/14/412.
Договором поруки від 10.08.2010 сторонами визначено, що кредитні зобов'язання - всі та окремі зобов'язання боржника перед кредитором, що випливають з умов кредитного договору 24.06.2008 № 012/14/412 щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, пені, штрафів та інших платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, на загальну суму, яка не перевищує 349 176,17 доларів США., що є еквівалентною 2 789 917,59 грн.
Таким чином, договором поруки визначено розмір відповідальності фінансового поручителя за кредитним договором від 24.06.2008 № 012/14/412.
Суди попередніх інстанцій, дослідивши подані ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" документи, зробили висновок про доведеність Банком факту невиконання грошових зобов'язань перед ним у ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" та ТОВ "Тандем-Авто" на загальну суму 13 285 891,70 грн. При цьому взагалі не встановили зазначені вище фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення питання щодо відповідальності ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" перед Банком.
Встановлюючи заборгованість ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 13 285 891,70 грн. суди зазначили, що така заборгованість ґрунтується на договорах фінансової та майнової поруки, укладеної між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" в забезпечення виконання ТОВ "Тандем-Авто" своїх кредитних зобов'язань.
Відповідно до ст.1 Закону кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Отже, спеціальною ознакою забезпеченого кредитора є те, що це такий кредитор, який має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а крім того, його вимоги забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог ст. 1 Закону є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частина перша ст. 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Порука, виходячи з вимог ст. 546 ЦК України, є додатковим зобов'язанням, що забезпечує, в даному випадку, основне грошове зобов'язання, але поручитель разом з основним боржником має солідарний обов'язок перед кредитором.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про заставу" застава -це спосіб забезпечення зобов'язань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" :
Іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.
ЦК України, Законом України "Про іпотеку" не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст.543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Враховуючи вищевикладене, вимоги кредиторів у справі про банкрутство, не можуть бути обґрунтовані наявністю договорів майнової поруки боржника за грошовим зобов'язанням третьої особи, якій були надані кредитні кошти.
Втім, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.543 ЦК України, не врахував вимоги ст.1 Закону.
Судова колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і відносно того, що грошові вимоги ТОВ "С-Проект" у розмірі 1 328 770,49 грн. відносяться до четвертої черги задоволення, оскільки це не відповідає положенням ст.1, ст. 25, ст.45 Закону.
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що сума вимог ТОВ "С-Проект" як ініціюючого кредитора, встановлена ухвалою підготовчого засіданні від 07.11.2013 у сумі 1 328 770,49 грн., то відповідно саме ця сума і підлягає включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.
Статтею 1 Закону визначено, що безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва у справі №13/234 від 16.06.2011 стягнено з ПрАТ "5-й Київський авторемонтний завод" на користь ТОВ "С-Проект" 1 409 000,00 грн. - основний борг, 154 217,95 грн. - штраф, 71859,00 грн. - збитки від інфляції, 58 019,92 грн. - 3 % річних, 17 047,32 грн. судові витрати, пов'язані із розглядом у господарському суді міста Києва справи № 13/234.
Таким чином, штраф у розмірі 154 217,95 грн. не може бути включений до складу безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.45 Закону у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
Згідно ч.2 ст.25 Закону неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.
Однак, судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, зазначена сума штрафу не була взята до уваги при визначенні складу грошових вимог ТОВ "С-Проект" та в порушення п.6 ч.1 ст.45, .2 ст.25 Закону включена до четвертої черги вимог кредиторів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень припустилися порушень норм матеріального права, зокрема, ст.1, п.6 ч.1 ст.45, .2 ст.25 Закону, ст.543 ЦК України та норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо розміру та складу грошових вимог кредиторів ТОВ "С-Проект", щодо розміру вимог щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками, щодо правового статусу та розміру вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", оскаржувані постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та ухвала господарського суду міста Києва від 24.01.2014 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд в іншому складі суддів.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 910/19021/13 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді П.К. Міщенко
В.Ю. Поліщук