05 червня 2014 року Справа № 916/58/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кота О.В.
суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ"
на постанову відОдеського апеляційного господарського суду 13.03.2014
у справі господарського суду№ 916/58/14 Одеської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ"
простягнення 6 120 862,79 дол. США та 109.903,75 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Герасимчук О.А.
від відповідача - Шевчук А.С.
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ" про стягнення 6 120 862,79 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30.10.2013 становить 48 924 056,28 грн., та 109 903,75 грн. заборгованості за договором кредиту № 100.2.3.-01/50к-08 від 04.03.2008 на підставі договору поруки №100.2.3-04/15п-10 від 10.02.2010.
У процесі провадження у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Віді Дрім Моторз" заявило клопотання про зупинення провадження у справі № 916/58/14 до розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/719/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ АВТОСІТІ ОДЕСА" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору кредиту № 100.2.3-01/50к-08 від 04.03.2008.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2014 (суддя Степанова Л.В.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ" задоволено; провадження у справі № 916/58/14 зупинено до розгляду господарським судом міста Києва справи №910/719/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ АВТОСІТІ ОДЕСА" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору кредиту № 100.2.3-01/50к-08 від 04.03.2008 по суті.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 у справі № 916/58/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевченко В.В., судді Мирошниченко М.А., Головей В.М.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" ухвалу господарського суду Одеської області від 20.02.2014 скасовано; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ" про зупинення провадження у справі № 916/58/14 до розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/719/14 залишено без задоволення; справу № 916/58/14 передано до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 та залишити в силі ухвалу господарського суду Одеської області від 20.02.2014 у справі № 916/58/14.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі мотивована посиланням на ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, п. 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11. При цьому місцевий господарський суд виходив із того, що якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині, то наведене згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив із того, що обставини, які встановлюються при розгляді справи № 910/719/14 можуть бути встановлені і під час розгляду справи № 916/58/14 без очікування результатів розгляду справи про визнання договору кредиту недійсним, а тому ознака неможливості розгляду справи № 916/58/14 у даному випадку відсутня. При цьому апеляційний суд зазначив, що місцевий господарський суд за наявності відповідних правових підстав може реалізувати надане йому п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право щодо визнання договору недійсним.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ" посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 79, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 548 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що від наслідків розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ АВТОСІТІ ОДЕСА" про визнання недійсним договору кредиту № 100.2.3-01/50к-08 від 04.03.2008 залежить рішення у даній справі, предметом спору у якій є стягнення заборгованості за цим кредитним договором, оскільки у разі задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору повністю виключається задоволення позову Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ" про стягнення заборгованості за вказаним правочином на підставі договору поруки. Крім того, заявник касаційної скарги вважає необґрунтованим посилання суду на п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо права суду визнавати договори недійсними, оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 83 цього Кодексу господарський суд може реалізувати право на вихід за межі позовних вимог за наявності таких умов: це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; про це є клопотання заінтересованої сторони.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Отже, враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що презумпція правомірності правочину може бути спростована нормою закону, яка містить відповідну заборону, а у випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.
Так, зокрема, згідно з п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
При цьому застосування даної статті господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.
Таким чином, встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд, керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 09.12.2003 у справі №32/206 та від 20.01.2004 у справі №8/113-2003.
Враховуючи викладене, розгляд господарським судом міста Києва справи № 910/719/14 не може бути перешкодою для встановлення відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі № 916/58/14 при її розгляді господарським судом.
З огляду на наведене та враховуючи, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України окрім взаємопов'язаності справ необхідною умовою для зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, то апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі № 916/58/14 до вирішення справи № 910/719/14.
Посилання скаржника на можливість господарського суду визнавати договори недійсними у разі дотримання передбачених п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України умов щодо виходу за межі позовних вимог колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки положення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не поширюються на право господарського суду визнавати договори недійсними відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстави для зміни або скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 у даній справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ДРІМ МОТОРЗ" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 у справі № 916/58/14 залишити без змін.
Головуючий суддя Кот О.В.
Судді Кочерова Н.О.
Саранюк В.І.