ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6687/14-ц
провадження № 2/753/3568/14
"04" червня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Трусової Т.О.,
при секретарі Мінасян С.Г.,
з участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, вартості матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди, -
У квітні 2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - ВАТ «НАСК «Оранта») та ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, вартості матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди. Позивач просив стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта» страхове відшкодування з урахуванням трьох процентів річних в загальній сумі 6829,63 грн., а з ОСОБА_3 - матеріальний збиток з урахуванням трьох процентів річних в загальній сумі 6827,69 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн. та покласти на відповідачів пропорційно судові витрати в сумі 2757,40 грн.
Позов обґрунтований наступним. 22 жовтня 2013 р. в м. Києві на бульварі Л.Українки з вини водія автомобіля “Акура” д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний ОСОБА_4 автомобіль “БМВ” д.н.з. НОМЕР_3. Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта», позивач повідомив страхову компанію про страховий випадок. За результатами проведеного ВАТ «НАСК «Оранта» огляду складено звіт, згідно якого вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 6821,22 грн. Однак відповідно до рахунку-фактури ТОВ «АВТ Баварія» вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля на спеціалізованому СТО складає 12418,70 грн. Окрім того за проведення додаткового огляду автомобіля в ТОВ «АВТ Баварія» позивач сплатив 654,40 грн.
12 грудня 2013 р. позивач подав заяву про страхове відшкодування, яка була отримана ВАТ «НАСК «Оранта» 17 грудня 2013 р., а листом від 1 січня 2014 р. позивач звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про відшкодування різниці між страховим відшкодуванням та розміром реально заподіяної шкоди. Зазначену вимогу ОСОБА_3 отримав 20 січня 2014 р., проте наміру відшкодувати шкоду не виявив. Листом від 24 січня 2014 р. ВАТ «НАСК «Оранта» повідомило, що страхове відшкодування в сумі 6821,22 грн. буде виплачено найближчим часом. Не дивлячись на те, що визначений законом 90-денний строк сплинув 18 березня 2014 р., виплата страхового відшкодування не проведена. За цей час в ТОВ «АВТ Баварія» збільшилась вартість робіт і згідно рахунку-фактури від 13 березня 2014 р. розмір завданих позивачу збитків складає 12963,79 грн. Оскільки ВАТ «НАСК «Оранта» прострочило виплату страхового відшкодування на 15 днів, а ОСОБА_3 прострочив відшкодування шкоди на 55 днів, вони повинні сплатити суму відповідно до ст. 625 ЦК України, зокрема 3% річних від простроченої суми. Таким чином до стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта») підлягає страхове відшкодування в сумі 6821,22 грн. та 3% річних в сумі 8,41 грн., а всього 6829,63 грн. До стягнення з ОСОБА_3 підлягає решта спричинених ДТП збитків в сумі 6821,22 грн., вартість огляду транспортного засобу в ТОВ «АВТ Баварія» в сумі 654,40 грн. та 3% річних в сумі 30,72 грн., а всього 6827,69 грн.
Окрім того ОСОБА_3 повинен відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000 грн. За міркуванням позивача заподіяна йому моральна шкода полягає зокрема у тому, що він змушений користуватися пошкодженим автомобілем, витрачати час на відвідування страхової компанії, аварійного комісара, СТО, юристів, направлення листів і звернень, підготовку документів до суду, а також в приниженні його гідності і почутті обурення з приводу відмови у добровільному відшкодуванні шкоди.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала пославшись на викладені у позовній заяві обставини.
ВАТ «НАСК «Оранта» про розгляд справи повідомлялось в установленому законом порядку, проте свого представника до суду не направило, жодних пояснень по суті позову не надало.
Враховуючи, що неявка представника ВАТ «НАСК «Оранта» не перешкоджає встановленню фактичних обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав пославшись на те, що згідно з чинним законодавством на нього може бути покладено обов'язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням лише в разі недостатності страхової виплати. Оскільки згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 грн., усі вимоги позивач повинен заявляти до ВАТ «НАСК «Оранта». Вважав безпідставними посилання позивача на ст. 625 ЦК України зазначивши, що до відносин із відшкодування шкоди вказані положення закону не застосовуються. Послався також на необґрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди
Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
22 жовтня 2013 р. в м. Києві на бульварі Л.Українки сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів “Акура” д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 та "БМВ" д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2013 р. у даній дорожньо-транспортній пригоді встановлена вина водія ОСОБА_3, який в порушення вимог п. 13.1. ПДР України не дотримався безпечної дистанції (а.с. 12).
Цивільна відповідальність при використанні автомобіля “Акура” д.н.з. НОМЕР_4 була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2772429 від 01.07.2013 р. з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50000 грн. та нульовою франшизою (а.с. 64).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату)…
Таким чином внаслідок настання страхового випадку між ОСОБА_4 як потерпілою особою та ВАТ «НАСК «Оранта» як страховиком виникли правовідносини, які врегульовані нормами глави 67 ЦК України "Страхування", Законом України "Про страхування" та спеціальним нормативно-правовим актом -Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно з преамбулою Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон 1961-IV), вказаний закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з приписами ст. 22.1 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Проведеним на замовлення ВАТ «НАСК «Оранта» автотоварознавчим дослідженням (звіт № АА0802 МТ-29.10/2 від 29 жовтня 2013 р.) встановлено, що матеріальний збиток, завданий позивачу в результаті пошкодження його транспортного засобу при ДТП, становить 6821,22 грн., що підтверджується додатком до вказаного звіту - ремонтною калькуляцією (а.с. 16-18).
17 грудня 2013 р. позивач ОСОБА_4 звернувся до ВАТ «НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування, надавши документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхової виплати (а.с. 28).
З листа від 24 січня 2014 р. вбачається, що ВАТ «НАСК «Оранта» було складено страховий акт № ОЦВ-13-13904/1, згідно якого прийняте рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 6821,22 грн. (а.с. 31-32).
На підтвердження вимог про те, що розмір реально заподіяної шкоди значно вищий від розміру страхового відшкодування, позивачем надано рахунок-фактуру № 11110 від 13 березня 2013 р., складений ТОВ «АВТ Баварія», відповідно до якого вартість ремонту автомобіля “БМВ” д.н.з. НОМЕР_3 становить 12963,79 грн. (а.с. 36-37).
Проте суд відкидає вказаний доказ виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором страхування не може перевищувати розміру реальних збитків.
Згідно з приписами ст. 22.1 Закону 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду.
Таким чином обов'язковою умовою для визначення розміру страхового відшкодування є оцінка шкоди. Шкода, завдана автомобілю позивача, оцінена у звіті автотоварознавчого дослідження, а рахунок-фактура за відсутності доказів реального понесення позивачем витрат на ремонт автомобіля не є допустимим доказом розміру завданої йому шкоди.
В судовому засіданні представнику позивача ОСОБА_2 було роз'яснено право заявити клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи і наслідки не вчинення цієї процесуальної дії, однак остання від проведення експертизи відмовилася.
Враховуючи, що відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» страхового відшкодування в розмірі оціненої шкоди, тобто в сумі 6821,22 грн.
Підстав для стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» вартості огляду автомобіля позивача в ТОВ «АВТ Баварія» (а.с. 22) суд не вбачає, оскільки вказаний огляд був проведений за особистою ініціативою позивача, а відповідно до ст. 34.3 Закону 1961-IV страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження), і то лише в тому разі, якщо представник страховика не з'явився у визначений строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, у зв'язку з чим потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Строки здійснення страхових виплат за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів визначені у ч. 2 ст. 36 Закону 1961-IV.
Так відповідно до вказаної норми Закону 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування та протягом трьох робочих днів направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Враховуючи, що заява про страхове відшкодування подана 17 грудня 2013 р., строк виконання зобов'язання настав через 90 днів від цієї дати, тобто 18 березня 2014 р., проте у встановлений строк страхове відшкодування виплачене не було.
За таких обставин позивач на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону 1961-IV вправі вимагати стягнення з страховика пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Однак вимог про стягнення пені позивач не заявив, а суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, не вправі вийти за межі заявлених вимог.
Заявлена позивачем вимога про стягнення 3% річних не ґрунтується на законі, оскільки сплата трьох процентів річних застосовується як міра цивільно-правової відповідальності за порушення боржником грошового зобов'язання, а до відносин із відшкодування шкоди положення ст. 625 ЦК України не застосовуються.
При вирішенні вимог, заявлених до ОСОБА_3, суд виходить із загального правила, встановленого ст. 1194 ЦК України, згідно якого особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 встановлена нульова франшиза, а максимально можливий розмір виплати за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 грн. на одного потерпілого, підстав для покладення на страхувальника відповідальності за матеріальну шкоду, завдану при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, не вбачається. Навіть при доведеності позивачем тієї обставини, що розмір реально заподіяної йому шкоди більше від розміру нарахованого страхового відшкодування, але не перевищує 50000 грн., обов'язок відшкодування завданих збитків лежить на страховику, оскільки це випливає із суті договору страхування цивільно-правової відповідальності.
Оцінивши доводи позивача про заподіяння йому діями ОСОБА_3 моральної шкоди, суд вважає доведеним, що в результаті винних неправомірних дій останнього позивач зазнав певних душевних страждань у зв'язку з пошкодженням його майна та змушений був витрачати зусилля і вільний час на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії та адвокатів, що призвело до порушення звичного способу його життя.
Враховуючи наведене, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд визначає заподіяну позивачу моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Оскільки договором та нормами Закону 1961-IV відшкодування моральної шкоди страховиком не передбачено, саме ОСОБА_3 на підставі ст. 1167 ЦК України повинен відповідати за завдану його винними неправомірними діями моральну шкоду.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат становить 2487,20 грн. і складається із судового збору в сумі 487,20 грн. (а.с. 7, 8) та витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. (а.с. 38-41, 42, 43). Правові підстави для віднесення до судових витрат вартості нотаріальних послуг за посвідчення довіреності в сумі 250 грн. та комісії банку в сумі 20 грн. відсутні.
Оскільки позов до ВАТ «НАСК «Оранта» задоволений на 100% (6821,22х100:6829,63), суд присуджує з вказаного відповідача 1243,60 грн. судових витрат (2487,20 :2).
Позов до ОСОБА_3 задоволено на 8% (1000х100 : 11827,69), а тому суд присуджує з нього 99,52 грн. судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 6821,22 грн. та судові витрати в сумі 1243,60 грн., а всього 8064 гривні 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати в сумі 99,52 грн., а всього 1099 гривень 52 копійки.
У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення вартості матеріального збитку відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: