ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
02 червня 2014 року № 813/44/14
17 год. 53 хв. зал судових засідань № 8
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Хміль Х.З.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ортинської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
встановив:
До суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у м. Червонограді) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0005081720, рішення про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00051011720 від 18.12.201 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у м. Червонограді, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача, є необґрунтованими. Позивач зазначає, що ним укладались договори з контрагентами, на підставі яких здійснювались виконання робіт та надання послуг. Вказане підтверджується відповідними первинними документами, що повністю відповідають вимогам податкового законодавства. З огляду на це, висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник ДПІ у м. Червонограді подала до суду заперечення на позов від 14.02.2014р. (а.с.86-91, т.1), в якому проти позову заперечила, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в ході перевірки позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства встановлено завищення суми витрат в сумі 3324202,25 грн. внаслідок включення до витратної частини декларації вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП «Трасат» в сумі 816690 грн., у ПП «Електрокабельпостач» в сумі 2339428,92 грн., у ТОВ «ВЗП» в сумі 168083,33 грн. Видаткові накладні, надані до перевірки, не містять посади та прізвища осіб, які відвантажували та отримували товар, інформації про місце складання документів. Перевіркою встановлено відсутність належним чином оформлених документів, а саме, товарно-транспортних накладних, актів про фізичну якість і комплектність отриманої продукції, сертифікатів якості на виріб. Щодо взаємовідносин з ТОВ «ВЗП», позивачем не представлено актів приймання передачі товару, відвантажувальних і розрахункових документів, транспортних залізничних накладних, а в договорі відповідального зберігання не зазначено, де саме та за якою адресою буде зберігатись товар. Щодо взаємовідносин позивача із ПП «Трасат» та ПП «Електрокабельпостач» зазначив, що відповідно до укладених угод з цими контрагентами, предметом купівлі-продажу є вугілля, якість якого, відповідно до вимог чинного законодавства має бути підтверджено лабораторними показниками, посвідченнями якості на кожну партію. Однак, зазначив, що на письмову вимогу податкового органу, позивачем не було надано шляхових листів, ТТН, документів залізниці, на підставі яких здійснювалося переміщення (отримання товарів). Не представлено документів складського обліку та розвантаження-відвантаження ТМЦ. На цих підставах вважає спірне податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій правомірними.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченні, просила у його задоволенні відмовити.
Заслухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до направлення від 04.11.2013р., наказу № 253 від 15.11.2013р. з продовженням терміну проведення перевірки на 5 робочих днів, відповідно до ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.
За результатами перевірки складено акт від 29.11.2013 р. за № 510/17-2/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. 185.1.1 п.185.1 ст.185, п.186.1, пп. 186.2 ст.186, пп. 187.1 ст.187, п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення нарахування податку на додану вартість, який підлягає сплаті в сумі 52500,80 грн., в тому числі за січень 2012р. в сумі 2701,80 грн., за лютий 2012р. в сумі 5452 грн., за березень 2012р. в сумі 2426,00 грн., за квітень 2012р. в сумі 554,00 грн., а травень 2012р. в сумі 440,00 грн., за червень 2012р. в сумі 3603 грн., за липень 2012р. в сумі 7601,00 грн., за серпень 2012р. в сумі 5028,00 грн., за вересень 2012р. в сумі 5889,00 грн., за жовтень 2012р. в сумі 4770,00 грн., за листопад 2012р. в сумі 5396,00 грн., за грудень 2012р. в сумі 8640,00 грн. та заниження від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) станом на 31.12.2012р. в сумі 14617,00 грн.;
- пп. 14.1.56, п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.4 ст.138, абз. «г» пп. 146.2.17 п.164.2 ст.164, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб, отриманого від провадження господарської діяльності за 2012р. в сумі 660448,19 грн.;
- ч.2 ст. 7, ч.2, ч.3 ст.9, п.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 ПК України, у результаті чого незабезпечення зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків протягом установлених строків їх зберігання та ненадання платником податків оригіналів документів чи їх копій за 2012 рік.
На підставі акту перевірки прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0005081720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності. код платежу 11010500, на загальну суму 990672,29 грн., в тому числі 660448,19 грн. основного платежу, 330224,10 грн. штрафних фінансових санкцій;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005101720 від 18.12.2013р., яким зобов'язано позивача сплатити 68898,95 грн., в тому числі недоїмку в сумі 65618,05 грн., 3280,90 грн. штрафу.
Позивач не погодившись з вищенаведеними рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Спір між сторонами виник стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
При вирішенні спору по суті, суд виходив з наступного.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Трасат» укладено договір поставки від 03.01.2012р. №03/01/012. Предметом договору є вугільний концентрат у кількості 10 000 тон. Згідно з п. 3 договору передбачено, що виконавець ПП «Трасат» зобов'язується поставити товар замовнику (позивачу) у строк передбачений договором (п.3.1). Всі витрати та ризики, пов'язані з перевезенням товару, несе виконавець (п.3.2). Замовник зобов'язується провести своєчасну оплату за товар в строки, вказані в договорі. (3.3). Якість товару повинна відповідати державним стандартам для даного виду товару.
Між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Трасат» укладено договір купівлі-продажу від 03.01.2012р. №03/01/012, відповідно до якого ПП «Трасат» продає, а ФОП ОСОБА_3 купує шахтне обладнання, запчастини до автотранспорту за ціною, визначеною у накладних.
Пунктом 2 договору передбачено, що , що продавець зобов'язаний передати покупцю шахтне обладнання, запчастини до автотранспорту, забезпечити покупця Інструкцією по експлуатації виробу та видати йому сертифікат (свідоцтво про якість) виріб.
Між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Електрокабельпостач» укладено договір поставки від 10.04.2012р. №10/04/01. Предметом договору є вугільний концентрат у кількості 10 000 тон.
Пунктом 3 договору передбачено, що виконавець ПП «Електрокабельпостач» зобов'язується поставити товар замовнику (позивачу) у строк передбачений договором (п.3.1). Всі витрати та ризики, пов'язані з перевезенням товару, несе виконавець (п.3.2). Замовник зобов'язується провести своєчасну оплату за товар в строки, вказані в договорі. (3.3). Якість товару повинна відповідати державним стандартам для даного виду товару.
ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу від 10.04.2012р. №10/04/2012 з ПП «Трасат» та ПП «Електрокабельпостач». Предмет договору - шахтне обладнання, запчастини до автотранспорту.
У п. 2 договору визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцю шахтне обладнання, запчастини до автотранспорту, забезпечити покупця Інструкцією по експлуатації виробу та видати йому сертифікат (свідоцтво про якість) виріб., видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, банківські виписки, корінці касових ордерів.
Пунктом 3.1 договорів з ПП «Трасат» та ПП «Електрокабельпостач» передбачено, що виконавець зобов'язується поставити товар замовнику у строк, передбачений договором. Поставка товару проводиться на умовах: склад покупця за адресою: Львівська область, с.Соснівка.
Між позивачем та ТОВ «ВЗП» укладено договір про надання послуг з перевезень від 01.01.2012р. У п. 2 договору передбачено, що виконавець (ТОВ «ВЗП») зобов'язується виступити платником залізничного тарифу послуг залізниці та прийняти участь в організації перевезення вантажу.
Окрім того, з вказаним контрагентом позивач уклав договір відповідального зберігання від 28.07.2011р., Згідно договору, Хранитель (ТОВ «ВЗП») приймає на відповідальне зберігання кам'яне вугілля, згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною договору.
В підтвердження реального здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами позивач надав такі докази: видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, банківські виписки, корінці касових ордерів, реєстри отриманих та виданих видаткових накладних, виписки по рахунку, квитанції прибуткового касового ордеру, товарно-транспортні накладні.
Проте, суд не вважає ці докази належними та достатніми для спростування висновків податкового органу, викладених у акті перевірки від 29.11.2013 р. за № 510/17-2/НОМЕР_1, з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч. 2 вказаної статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 5 червня 1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що у наданих позивачем видаткових накладних по господарським взаємовідносинам з ПП «Трасат» та ПП «Електрокабельпостач» не зазначено посади та прізвища осіб, які відвантажували та отримували товар, інформація про місце складання документів, а відповідно і місце проведення операції відсутня.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані ФОП ОСОБА_3 до перевірки видаткові накладні, складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 5 червня 1995 року № 88.
Проаналізувавши представлені позивачем до перевірки документи щодо взаємовідносин з ПП «Трасат» та ПП «Електрокабельпостач» встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_3 належним чином оформлених документів, а саме: товарно-транспортних накладних, актів про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, сертифікатів (свідоцтв якості) на виріб (кам'яне вугілля, вугільний концентрат), а щодо взаємовідносин з ТОВ «ВЗП», позивачем не представлено актів приймання-передачі товару, відвантажувальних і розрахункових документів, транспортних залізничних накладних. В договорі відповідального зберігання, укладеного між позивачем та ТОВ «ВЗП» від 28.07.2011р. не зазначено за якою адресою буде зберігатись товар.
Позивачем також не надано доказів наявності складу за адресою: Львівська область, с.Соснівка, який зазначений у п. 3.1 договорів поставки від 10.04.2012р. №10/04/01, укладених з ПП «Трасат» та ПП «Електрокабельпостач».
Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001р. № 2406-ІІІ (із наступними змінами та доповненнями) визначено декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам; підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог; сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Відповідно до ст. 13 цього Закону, виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.
Постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.
Суд зазначає, що у випадку перевезення товару залізницею оформляється комплект перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року №460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644.
Згідно пунктів 14-18 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні на перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 за № 363, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.
У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв.
Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного).
Суд зазначає, що основним перевізним документом при залізничному перевезенні є залізнична транспортна накладна, яка супроводжує вантаж до станції призначення і передається вантажоодержувачеві разом з вантажем. У накладній вказуються відомості про відправника і одержувача, швидкість перевезення, найменування вантажу, кількість місць і масу вантажу, час приймання його до перевезення. Крім накладної заповнюються інші передбачені документи (дорожня відомість на перевезення вантажу, корінець дорожньої відомості на перевезення, квитанція про прийняття вантажу до перевезення). Квитанція про прийняття вантажу до перевезення видається вантажоодержувачеві під розписку у відповідній графі корінця дорожньої відомості.
Проте такі документи позивачем не були надані.
Окрім того, листом від 07.05.2014р. №МЮ-14/36 на запит ГУ Міндоходів у Львівській області №9782/10/13-01-10-01/342 від 24.04.2014р. ДТГО "Львівська залізниця" повідомила про те, що надати інформацію про відправлення у 2012р. вугілля із станцій Соснівка, Гірник, Червоноград вантажовідправниками ПП "Трасат", ПП "Електрокабельпостач" та ТОВ "ВЗП" на адресу ФОП ОСОБА_3 не має можливості, оскільки ФОП ОСОБА_3 на ДТГО "Львівська залізниця" не акредитований, а ТОВ "ВЗП" у 2012 році не отримували вугілля по станціях Соснівка, Гірник, Червоноград.
Позивачем до матеріалів справи долучено товаро-транспортні накладні (а.с. 124-144, 162-163, 169-176, т.3) про переміщення вугілля марки "Ж", марки "М" з пункту навантаження с. Межиріччя в пункт розвантаження м. Соснівка. Однак, згідно умов договорів від 03.01.2012р. №03/01/012 та від 10.04.2012р. №10/04/01 предметом договору був вугільний концентрат у кількості 10 000 тон, місце доставки - м. Соснівка.
Також позивач долучив до матеріалів справи податкові накладні на товар (вугілля) з посиланням на договір від 10.04.2012р., однак, предметом даного договору є вугільний концентрат.
Таким чином, вище наведене свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_3 на момент проведення перевірки належним чином оформлених первинних документів, що в свою чергу не дає можливості підтвердити одержання вугілля, шахтного обладнання, запчастин до автотранспорту саме від ПП „Трасат" та ПП „Електрокабельпостач" і відповідно послуг по перевезенню від ТзОВ „ВЗП".
Щодо оплати товару позивачем, отриманого від контрагентів ПП «Трасат» та ПП «Електрокабельпостач», суд встановив наступне.
На підтвердження факту оплати товару, отриманого від ПП «Трасат», позивачем надано 19 квитанцій до прибуткових касових ордерів на суму 877196 тис. грн., сума проплати по кожному прибутковому касовому ордеру складає більше 10 000 грн.
На підтвердження факту оплати товару, отриманого від ПП «Електрокабельпостач», позивачем надано 50 квитанцій до прибуткових касових ордерів на суму 2337643 тис. грн. сума проплати по кожному прибутковому касовому ордеру складає більше 10 000 грн. Згідно п. 2.3 Постанови Правління НБУ «Про затвердження положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні» N 637 від 15.12.2004р., підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Постановою Правління НБУ від 09.02.2005р. №32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Отже, прибуткові касові ордери виписані ПП „Трасат" та ПП „Електрокабельпостач", та віднесені ФОП ОСОБА_3 до витратної частини не є документально підтвердженими витратами, пов'язаними з одержанням доходу, оскільки оплата за товар повинна була відбуватися у безготівковій формі.
Окрім того, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України „ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Відповідно до відомостей з ЄДР, видами діяльності ПП «Трасат» є:
Код КВЕД 51.13.0 посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами;
Код КВЕД 51.15.0 посередництво в торгівлі меблями, побутовими товарами, залізними та іншими металевими виробами;
Код КВЕД 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;
Код КВЕД 51.32.0 оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами;
Код КВЕД 74.14.0 консультація з питань комерційної діяльності та управління;
Код КВЕД 51.90.0 інші види оптової торгівлі (основний);
Відповідно до відомостей з ЄДР, видами діяльності ПП „Електрокабельпостач" є:
Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;
Код КВЕД 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням;
Код КВЕД 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього;
Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;
Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);
Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту
Відтак, суд робить висновок, що ТМЦ, що нібито продавалось вказаними контрагентами, не могло бути продукцією власного виробництва ПП „Трасат" та ПП „Електрокабельпостач", а відтак, ці контрагенти не мали права виписувати касові ордера.
Таким чином, вищенаведені факти, свідчать про відсутність у ФОП ОСОБА_3 на момент проведення перевірки належним чином оформлених первинних документів, що, в свою чергу, не дає можливості підтвердити одержання вугілля, шахтного обладнання, запчастин до автотранспорту саме від ПП „Трасат" та ПП „Електрокабельпостач" і відповідно послуг по перевезенню від ТзОВ „ВЗП".
Перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, отриманих від провадження господарської діяльності встановлено заниження податку за 2012 рік в сумі 660448,19 грн.
Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Суд зазначає, що мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2012 року становила 1073 грн. Таким чином десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2012 року, становить 10730 грн. (10730 грн. * 10).
Отже, в ході проведення перевірки встановлено, що розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у 2012р. становив 327578,25 грн. (чистий дохід в сумі 3930939,07грн. за 12 місяців, протягом яких було одержано доходи), відповідно податок з доходів фізичних осіб із середньомісячного річного оподатковуваного доходу становить 55473,70 грн. (327578,25 грн. - 10730грн. = 316848,25 грн.; 10730грн. * 15% = 1609,50грн.; 316848,25 грн. * 17% = 53864,20грн.; 1609,50 + 53864,20грн. = 55473,70грн.). Отже, за 2012 рік податок становить 665684,40грн. (55473,70грн.*12міс. = 665684,40 грн.).
Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 занижено у поданій річній Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік податок на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності в сумі 660448,19грн. = 665684,40 грн. (нарахований податок внаслідок порушень) - 5236,21грн. (податок задекларований в декларації).
Згідно з пп. 85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим особам (службовим) органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника після початку перевірки.
ДПІ у м. Червонограді 07.11.2013р. у відповідності до вимог пп. 85.2 ст.85 ПК України на адресу позивача скерувала вимогу за № 4973/10/17-0015 для надання документів до перевірки до 10:00 год. 11.11.2013р., а саме: книгу обліку доходів і витрат, укладені договори за перевіряємий період з 01.01.2012 по 31.12.2012р., шляхові листи, документи залізниці, товарно-транспортні накладні та інші документи на підставі яких здійснювалося переміщення (отримання) товарів, пояснення та інформацію з підтверджуючими документами щодо місця зберігання товарів, первинні документи щодо ведення складського обліку та розвантаження-відвантаження ТМЦ з наданням пояснення матеріально відповідальної особи-комірника, інформацію щодо особи, яка безпосередньо отримувала товар, що було реалізовано контрагентам, посвідчення якості товару, акти звірок в розрізі дат, прихідних документів, операцій по кількісному та грошовому вимірі станом на 01.01.2012р. та на 31.12.2012р.
У зв'язку із ненаданням документів позивачем на вимогу податкового органу від 07.11.2013р. за № 4973/10/17-0015, ДПІ у м. Червонограді складено акт №11-17-2/НОМЕР_1 від 22.11.2013р. про ненадання документів до перевірки.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом в ході перевірки позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства правомірно встановлено завищення суми витрат в сумі 3324202,25 грн. внаслідок включення до витратної частини декларації вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП «Трасат» в сумі 816690 грн., у ПП «Електрокабельпостач» в сумі 2339428,92 грн., у ТОВ «ВЗП» в сумі 168083,33 грн.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, така обставина, як рух активів у процесі здійснення господарської операції. - при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентами - ПП „Трасат", ПП „Електрокабельпостач" та ТОВ «ВЗП» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0005081720, рішення про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00051011720 від 18.12.201 року є правомірними.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 94 КАС України, повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 10.06.2014 року.
Суддя Братичак У.В.
З оригіналом згідно
Суддя Братичак У.В.