10.06.2014 р. Справа № 914/1513/14
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , с. Липники
про: стягнення 4 371,94 грн.,
Суддя О. Долінська
При секретарі Н.Вашкевич
За участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: Дудіна О.Б. - дов. №307 від 07.02.2014 р.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 4 371,94 грн. Ухвалою від 29.04.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.05.2014р.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору №110-8 оренди рухомого майна товариства від 20.03.2012 р., не здійснив в повному обсязі оплату за надане у строк платне користування обладнання (надалі Майно), за період з травня 2013 р. по березень 2014 р., внаслідок чого виникла основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4 018,11 грн. Крім того, позивачем відповідачу нараховано 183,23 грн. - пені, 121,68 грн.- інфляційних втрат та 48,92 грн. - 3% річних, які просить стягнути, а також просить стягнути з відповідача на його користь судовий збір - 1827,00 грн.
30.05.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача поступила заява про уточнення позовних вимог (за вх. №2760/14 від 30.05.2014 року), яку суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомляє, що платіжним дорученням №155 від 27.03.2014 року відповідачем сплачено суму - 362,89 грн., платіжним дорученням №156 від 27.03.2014 року сплачено суму - 122,68 грн., платіжним дорученням №157 від 27.03.2014 року сплачено суму - 365,81 грн., а в загальному оплачено основний борг у розмірі 851,38 грн. Відтак на даний час позовні вимоги становлять: основний борг - в сумі 3166, 73 грн.; пеня - 183, 23 грн., три відсотки річних у розмірі - 48,92 грн., інфляційні втрати - 121,68 грн. та судові витрати - 1827, 00 грн.
Ухвалою від 02.06.2014 р. судом прийнято заяву позивача за вх. №2760/14 від 30.05.2014р. про зменшення позовних вимог до розгляду, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.
В судове засідання 10.06.2014 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом (докази містяться в матеріалах справи). 05.06.2014 р. через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить розглядати справу 10.06.2014 р. без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання та просить задоволити позовні вимоги з врахування заяви про зменшення позовних вимог від 30.05.2014 р. Вимоги ухвали суду від 02.06.2014 р. виконав.
В судове засідання 10.06.2013 р. представник відповідача з'явився. Відповідач через канцелярію суду подав клопотання №20786/14 від 15.05.2014р., в якому просив суд звільнити військову частину НОМЕР_1 від сплати пені та виплат, передбачених ст. 625 ЦК України у зв'язку з настанням юридичного форс-мажору. У клопотанні представник відповідача зазначив, що на розрахункові рахунки військової частини кошти поступали вчасно, військова частина вчасно подавала платіжні доручення для проведення розрахунку, однак кошти були списані Управлінням державної казначейської служби Сихівського району м.Львова з рахунків військової частини в дохід держави через відсутність дозволу на проплату з Головного УДКС України у Львівській області. В підтвердження даних доводів представник відповідача надав суду довідку фінансово-економічної служби Військової частини від 14.05.2014р. №877 та довідку №873 від 14.05.2014 р., що складені на підставі платіжних доручень та виписок з казначейських рахунків.
Згідно поданого представником відповідача контрозрахунку на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем по договору складає: 3 166,73 грн. - основна заборгованість, 183,23 грн. - пеня, 121,68 грн. - сума інфляційних втрат та 48,92 - 3% річних.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.
В судовому засіданні 10.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.
20.03.2012 р. між ПАТ “Укртелеком” в особі заступника директора з питань економіки і фінансів філії «Дирекції первинної мережі ПАТ «Укртелеком» Пригоди В.М., діючого на підставі Положення та Довіреності №2264 від 30.12.2011 р. (далі - “Позивач”) та Військовою частиною НОМЕР_1 в особі командира Курчака М.М., що діє на підставі Положення про військове (корабельне) господарство в ЗСУ (надалі - відповідач) було укладено договір №110-8 оренди рухомого майна товариства (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. даного Договору, орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування обладнання:(далі - Майно), яке розміщується за адресою: вул.Дорошенка,43 м.Львів відповідно до Додатку 1, який є невід'ємною частиною цього Договору з метою організації лінійного тракту с. Відники - ВЗ 403с та лінійного тракту м. Львів - 151с.
Згідно п. 1.2. Договору, вартість майна, яке передається в оренду, встановлюється на рівні справедливої вартості і становить 8 511,83 грн. без ПДВ станом на 30.11.2011 р.
Відповідно п. 2.1. Договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання - передачі майна (Додаток 1) вказаного в п.1. 1 цього Договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.
На виконання умов договору, орендодавець передав, а Орендар прийняв майно, яке розміщується за адресою: вул.Дорошенка,43 м.Львів, про що складено відповідний акт приймання-передачі від 01.02.2012 р. Однак, позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконував належним чином, орендну плату не сплачував за період з травня 2013 р. по березень 2014 р., а тому у відповідача перед позивачем виникла основна заборгованість за оренду рухомого майна в сумі 4 018,11 грн. за цей період.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на відповідних актах виконаних робіт, що підписані сторонами та скріплені печатками сторін та виставлених рахунках, які містяться в матеріалах справи.
Пунктами 3.1., 3.1.1. Договору передбачено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і розраховується: за базовий місяць оренди Майна (листопад 2011 р.) на підставі річної орендної плати встановленої у розмірі 42 % від справедливої вартості Майна і становить 297,92 грн. (двісті дев'яносто сім грн. 92 коп.), крім того ПДВ (20%) - 59,58 грн. (п'ятдесят дев'ять грн.. 58 коп.). Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 357,50 грн. (триста п'ятдесят сім грн. 50 коп.) з ПДВ.
Відповідно до п. 3.4. договору, Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно розрахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.
Згідно з п.6.1, п.6.1.1., п.6.1.2. Договору, орендар зобов'язувався: використовувати майно відповідно до п. 1.1. Договору, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату передбачену цим Договором.
Відповідач розрахунки за оренду у період з травня 2013 року - березень 2014 року не проводив, чим порушив умови укладеного договору.
У період з травня 2013 року - березень 2014 року основна заборгованість за користування об'єктом оренди відповідача перед позивачем становить 4 018,11 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач перерахував позивачу: платіжним дорученням №157 від 27.03.2014 р. 365,81 грн. основної заборгованості по договору згідно акту №832000/13-1986 від 24.12.2013 р. та платіжним дорученням №156 від 27.03.2014 р. 122,68 грн. основної заборгованості по договору згідно акту № 832000/13-1819 від 24.12.2013 р., платіжним дорученням №155 від 27.03.2014 р. 362,89 грн. основної заборгованості по договору згідно акту №832000/13-1712 від 24.12.2013 р., що в загальному становить 851,38 грн.. А відтак з врахуванням здійснення цих проплат, непогашеною на час прийняття рішення залишилась основна заборгованість в сумі 3 166,73 грн.
З врахування заяви про зменшення позовних вимог (за вх. №2760/14 від 30.05.2014 року) позивач просить стягнути з відповідача 3166,73 грн. - основного боргу, пені - 183, 23 грн., три відсотки річних у розмірі - 48,92 грн., інфляційні втрати - 121,68 грн. та судовий збір. Дана сума заборгованості зазначена і погоджена відповідачем в контрозрахунку (вх. №24891/14 від 10.06.2014 р.), що подана ним суду 10.06.2014 р.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що також передбачено ст. 193 ГК України.
Як передбачено п. 2.1 Договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору між ПАТ “Укртелеком” в особі Львівської філії ПАТ “Укртелеком” та Військовою частиною НОМЕР_1 , було підписано акт приймання-передачі від 01.02.2012 р.
Як передбачено п. 6.1.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Пунктами 3.1., 3.1.1. Договору передбачено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і розраховується: за базовий місяць оренди Майна (листопад 2011 р.) на підставі річної орендної плати встановленої у розмірі 42 % від справедливої вартості Майна і становить 297,92 грн. (двісті дев'яносто сім грн. 92 коп.), крім того ПДВ (20%) - 59,58 грн. (п'ятдесят дев'ять грн.. 58 коп.). Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 357,50 грн. (триста п'ятдесят сім грн.. 50 коп.) з ПДВ.
Відповідно до п. 3.4. договору, Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно розрахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.
На виконання умов договору позивач склав щомісячні акти виконаних робіт та разом з відповідними рахунками направив їх відповідачу, про що свідчать копії реєстрів (містяться в матеріалах справи), що подані позивачем на вимогу суду. Представник відповідача не заперечив, що такі послуги позивачем були надані і на зазначені суми.
З матеріалів справи, вбачається, що згідно актів підписаних сторонами по березень 2014 р., існуючою є непогашена заборгованість відповідача перед позивачем по Договору оренди в сумі 3166, 73 грн.
Основна заборгованість підтверджується відповідачем у вказаній сумі станом на час розгляду справи на користь позивача по даному договору також поданим ним контрозрахунком 10.06.2014 р., що міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи, що позивачем надано суду докази належного виконання обов'язку щодо надсилання відповідачу рахунків та актів наданих послуг, оскільки відповідачем не надано доказів погашення наявної заборгованості за Договором від20.03.2012 р. №110-8, суд прийшов до висновку, що позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 3166, 73 грн. підлягає до задоволення у повному обсязі.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено п. 8.2 Договору за несвоєчасне перарахування орендної плати, за комунальні послуги та інших витрат за Договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Позивач просить стягнути з відповідача 183,23 грн. пені.
Відповідач через канцелярію суду подав клопотання №876 від 14.05.2014р., в якому просив суд звільнити військову частину НОМЕР_1 від сплати пені та виплат передбачених ст. 625 ЦК України у зв'язку з настанням юридичного форс-мажору. У клопотанні представник відповідача зазначив, що на розрахункові рахунки військової частини кошти поступали вчасно, військова частина вчасно подавала платіжні доручення для проведення розрахунку, однак кошти не були списані Управлінням державної казначейської служби Сихівського району м.Львова з рахунків військової частини через відсутність дозволу на проплату з Головного УДКС України у Львівській області. В підтвердження даних доводів представник відповідача надав суду довідку фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2014р. №877 та довідку №873 від 14.05.2014 р., що видані на підставі платіжних доручень та виписки з УДКСУ Залізничного району м. Львова від 14.03.2013 р.- поступлення коштів в сумі 31706,00 грн. по КЕКВ 2240 ст. 4018/4, виписки з УДКСУ Сихівського району м. Львова від 28.05.2013 р. - поступлення коштів в сумі 346 902,00 грн. по КЕКВ 2240 ст. 4018/4 і випискиз УДКСУ Сихівського району м. Львова від 13.12.2013 р. - поступлення коштів в сумі 56671,00 грн. по КЕКВ 2240 ст. 4018/4.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як передбачено п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 17.12.2013р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Як зазначає ВГСУ у постанові у справі № 906/178/13-г вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду ( Постанова ВГСУ від 6 грудня 2010 р. № 20/164 ).
Згідно поданої довідки начальника фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2014 року кошти на рахунок Військової частини НОМЕР_1 поступали вчасно. Однак, кошти не були перераховані на рахунок позивача у зв'язку з відсутністю дозволу на проплату з ГУ ДКСУ у Львівській області. Вкінці 2013 року кошти згідно бюджетного законодавства були списані з рахунку Військової частини НОМЕР_1 в дохід держави.
Враховуючи економічну та політичну ситуацію, яка склалася в державі, з огляду на те, що відповідач фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, враховуючи подане відповідачем клопотання, та той факт, що кошти не були перераховані на рахунок позивача не з вини відповідача, суд вирішив зменшити розмір пені на 83,23 грн. Таким чином, сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 100,00 грн.
Окрім цього, згідно поданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 121,68 грн. інфляційних втрат та 48,92 грн. - 3% річних.
Згідно з ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, перевіривши розрахунок проведений позивачем, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 121,68 грн. інфляційних втрат та 48,92 грн. - 3% річних є обґрунтованими та підлягають до стягнення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні підлягають до задоволення в сумі стягнення з відповідача на користь позивача 3166,73 грн. - основного боргу, 100, 00 грн. - пені, 48,92 грн. -3% річних, 121,68 грн. - інфляційних втрат.
Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача в сумі 1827,00 грн., так як даний спір виник з його вини.
Керуючись ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, 193 ГК України, ст. ст. 33,43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (адреса: 81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники, Ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (адреса: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 41, Ідентифікаційний код: 16479714) 3166,73 грн. - основного боргу, 100, 00 грн. - пені, 48,92 грн. -3% річних, 121,68 грн. - інфляційних втрат та 1827,00 грн. - понесених витрат на сплату судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.06.2014 р.
Суддя Долінська О.З.