10.06.14р. Справа № 915/196/14
За позовом Миколаївської міської ради, м. Миколаїв
до Публічного акціонерного товариства "Укргідроспецфундаментбуд", м. Дніпропетровськ
про стягнення 250 109,52 грн. збитків
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Бондик Є.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Литовченко Д.С., довіреність № 1/2013 від 05.11.2013 р.
Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргідроспецфундаментбуд" про стягнення 250 109,52 грн. збитків завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.02.2014р. матеріали позовної заяви № 915/196/14 в порядку ст. 15 ГПК України передані для подальшого розгляду справи за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.14р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 18.03.14р.
04.03.2014р. господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі було зупинено у зв'язку з надходженням запиту від господарського суду Миколаївської області від 26.02.2014р. №915/196/14/2500/14 про повернення даної справи для подальшого направлення її до Одеського апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги від Миколаївської міської ради на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.02.2014р.р. по справі № 915/196/14.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. апеляційну скаргу по справі 915/196/14 повернуто скаржнику у зв'язку з несплатою судового збору.
Ухвалою від 08.05.14р. провадження у справі поновлено та призначено в судове засідання на 26.05.14р.
В судове засідання 26.05.14р. позивач свого представника не направив, пояснень щодо неможливості участі у справі суду не надав.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позов та документи в його обґрунтування.
Враховуючи неявку представника позивача суд розгляд справи по суті позовних вимог не розпочав, про що зазначено в протоколі судового засідання та ухвалі суду від 26.05.14р., розгляд справи відклав на 10.06.14р.
В судове засідання 10.06.14р. позивач не з'явився, документи, витребувані судом не надав.
Відповідач надав відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечив, просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки, а у даному випадку договір оренди земельної ділянки відсутній. Також позивачем не надано доказів офіційного оприлюднення рішення ради № 29/41 від 30.10.2008р. Отже його слід вважати таким, що не набрало чинності і не може бути застосовано до суб'єкта господарювання. Крім того відповідач зазначає, що позивачем до позову не додано вмотивованого розрахунку суми позову у розмірі 250 109,52 грн., а лише надано розрахунок збитків, з яким відповідач не погоджується.
Суд вивчивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність розгляду справи по суді позовних вимог з огляду на наступне.
Направляючи позовну заяву до господарського суду Дніпропетровської області, господарський суд Миколаївської області посилався на норми ч.2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких зазначена справа повинна розглядатись за місцезнаходженням відповідача.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, Миколаївська міська рада просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргідроспецфундаментбуд" збитки завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Відповідно до матеріалів справи, спірна земельна ділянка, яка, згідно позовної заяви, використовується відповідачем, знаходиться у м. Миколаїв по вул. Дзержинського, 198.
Отже даний спір стосується земельних правовідносин.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України містить правила визначення підсудності окремих категорій спорів.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсуднсті
Так, за приписами ч. 9 вищезазначеної статті, справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З врахуванням викладеного, та враховуючи виключну підсудність даної справи, вона повинна розглядатися господарським судом Миколаївської області.
Однак, у п.16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року (із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого господарського суду № 01-8/482 від 13.08.2008 N 01-8/186 від 27.03.2009) Вищий господарський суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 17 ГПК якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Чинним законодавством не передбачено можливості спору між господарськими судами з приводу підсудності справи, а ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути змінено чи скасовано виключно за результатами її перегляду в апеляційному або касаційному порядку. Тому господарський суд, який одержав справу на підставі винесеної в порядку статті 17 ГПК ухвали, і в разі незгоди з останньою має розглянути справу по суті, якщо відповідну ухвалу не було змінено чи скасовано.
Отже, приймаючи до уваги, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.02.2014р. про направлення матеріалів позовної заяви № 915/196/14 за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області не скасована та набрала чинності, господарський суд Дніпропетровської області розглядає справу по суді позовних вимог.
Господарський суд неодноразово ухвалами від 26.02.2014р., 08.05.2014р., 26.05.2014р. витребовував у позивача оригінали документів, що є додатками до позовної заяви для огляду, докази вручення Акту перевірки від 26.04.2013р. Відповідачу, план-схему земельної ділянки, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки на 2011р., докази в підтвердження чинності Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 516 від 31.05.2013р.
Відповідно до ст. 42 та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім сторонам у справі відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування та відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень на сторони.
Сторони, які беруть участь у справі, активно впливають на судову діяльність, оскільки їхні розпорядчі волевиявлення можуть бути обов'язковими для суду.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Тобто, саме на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені ним вимоги.
Всупереч цьому позивач документів, витребуваних судом та пояснень щодо неможливості їх надання суду не надав, що унеможливлює розгляд справи по суті позовних вимог та прийняття обґрунтованого рішення.
У пунктах 2.3., 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, про залишення позову без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовну заяву Миколаївської міської ради залишити без розгляду.
Судові витрати покласти на позивача.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя Н.Г. Назаренко