Справа № 136/619/14-ц Провадження № 22-ц/772/1608/2014Головуючий в суді першої інстанції:Пороховий Г. І.
Категорія: 48 Доповідач: Сало Т. Б.
"05" червня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Сала Т.Б.
суддів Денишенко Т.О., Колоса С.С.,
при секретарі Торбасюк О.І.
за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2014 року ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів на утримання дитини; про стягнення заборгованості по виплаті аліментів на утримання дружини та про стягнення неустойки за несплату аліментів, -
В березні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь:
- заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_4, в розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в розмірі 8 399 грн. 70 коп.,
- заборгованість по аліментам на її утримання в розмірі 9029грн. 03коп.,
- неустойку за несплату аліментів на утримання сина в період з 29.07.2011 року по 01.02.2014 р. в розмірі 76 941 грн. 25 коп.,
- неустойку за несплату аліментів на її утримання в період з 29.07.2011 року по 01.02.2014 р. в розмірі 82 708 грн. 39 коп.
Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначила, що на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 03 серпня 2011 року було видано виконавчий листи:
- про стягнення з відповідача аліментів на її користь, як на непрацюючу дружину та на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що складає 249 грн., починаючи стягнення з 29 липня 2011 року і до повноліття дитини;
- про стягнення на її користь з відповідача аліменти на її утримання по 300 грн. щомісячно, починаючи з 29 липня 2011 року до досягнення дитиною трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_2 зазначала, що у зв'язку з невиплатою аліментів її матеріальне становище значно погіршилось, вона не має змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний матеріальний стан сім'ї, тому змушена звертатись до суду з даним позовом та просить стягнути заборгованість та пеню по сплаті аліментів станом на 01.02.2014 р.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на її користь заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 7 234 грн. 70 коп. та заборгованість по аліментам на її утримання в розмірі 9029 грн. 03 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати в частині відмови у задоволені решти позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
При цьому скаржник посилається на те, що відмова в задоволені частини позовних вимог щодо стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів є незаконною та неогрунтованою, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищезазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4).
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 03 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання по 300 грн. щомісячно, починаючи з 29 липня 2011 року до досягнення дитиною трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.
Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що складає 249 грн., щомісячно починаючи стягнення з 29 липня 2011 року і до повноліття дитини.
На виконання вищевказаного рішення суду 22 листопада 2011 року Липовецьким районним судом було видано виконавчі листи (а. с. 6, 7).
Так як, відповідач ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина сплачував не повною мірою, а аліменти на утримання дружини взагалі не сплачував, у зв'язку з цим за період з 29.07.2011 року по 01.02.2014 р. виникла заборгованість.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина та аліментів на утримання дружини безпідставними, оскільки стягнення заборгованості зі сплати аліментів, які стягуються за рішенням суду, що набрало законної сили проводиться відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і законом не передбачено ухвалення нового рішення суду для виконання попереднього.
Відсутні будь-які правові підстави для стягнення заборгованості по сплаті аліментів, яка виникла в зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Виходячи з положень цієї статті, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, неустойка за прострочення їх сплати нараховується не на всю суму заборгованості в арифметичній прогресії.
Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи із того, скільки днів прострочено до сплати повної суми заборгованості.
Суд першої інстанції на положення вищевказаної норми уваги не звернув та необгрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
При здійснені розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів колегія суддів керувалась рішенням Верховного Суду України від 10.06.2009 року в якому зазначено, що вирішуючи спір про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, суди повинні враховувати, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення.
Розрахунок здійснюється за такою формулою P = s * p* Q, де
Р - сума пені; s - сума заборгованості; p - ставка пені, у відсотках за день прострочення; Q - кількість днів прострочення.
В даному випадку заборгованість зі сплати аліментів утворилась з серпня 2011 року.
ОСОБА_3 зобов'язаний був сплатити аліменти на утримання дружини в розмірі 300 грн. у серпні 2011 року, з 1 вересня 2011 року на них нараховується неустойка (пеня). За серпень 2011 року - (300 грн. х 1% х 884 дні) =2652 грн. За вересень 2011 року - (300 грн. х 1% х 854 дні) = 2562 грн. За жовтень 2011 року - (300 грн. х 1% х 823 дні) = 2469 грн. За листопад 2011 року - (300 грн. х 1% х 793 дні) = 2379 грн. За грудень 2011 року - (300 грн. х 1% х 762 дні) = 2286 грн.
За січень 2012 року - (300 грн. х 1% х 731 день) = 2193 грн. За лютий 2012 року- (300 грн. х 1% х 702 дні) = 2106 грн. За березень 2012 року - (300 грн. х 1% х 671 день) = 2013 грн. За квітень 2012 року - (300 грн. х 1% х 641 день) = 1923 грн. За травень 2012 року - (300 грн. х 1% х 610 днів) = 1830 грн. За червень 2012 року - (300 грн. х 1% х 580 днів) = 1740 грн. За липень 2012 року - (300 грн. х 1% х 549 днів) = 1647 грн. За серпень 2012 року - (300 грн. х 1% х 518 днів) = 1554 грн. За вересень 2012 - (300 грн. х 1% х 488 днів) = 1464 грн. За жовтень 2012 року - (300 грн. х 1% х 457 днів) = 1371 грн. За листопад 2012 - (300 грн. х 1% х 427 днів) = 1281 грн. За грудень 2012 року - (300 грн. х 1% х 396 днів) = 1188 грн.
За січень 2013 року - (300 грн. х 1% х 365 днів) = 1095 грн. За лютий 2013 року - (300 грн. х 1% х 337 днів) = 1011 грн. За березень 2013 року - (300 грн. х 1% х 306 днів) = 918 грн. За квітень 2013 року - (300 грн. х 1% х 276 днів) = 828 грн. За травень 2013 - (300 грн. х 1% х 245 днів) = 735 грн. За червень 2013 року - (300 грн. х 1% х 215 днів) = 645 грн. За липень 2013 року - (300 грн. х 1% х 184 дні) = 552 грн. За серпень 2013 року - (300 грн. х 1% х 153 дні) = 459 грн. За вересень 2013 року - (300 грн. х 1% х 123 дні) = 369 грн. За жовтень 2013 року - (300 грн. х 1% х 92 дні) = 276 грн. За листопад 2013 року - (300 грн. х 1% х 62 дні) = 186 грн. За грудень 2013 року - (300 грн. х 1% х 31 день) = 93 грн. За січень 2014 року = 0.
Разом 39 825 грн.
Твердження відповідача про те, що пеню не можна нараховувати на заборгованість по аліментам на утримання дружини є безпідставними, оскільки, згідно ч. 5 ст. 194 СК положення ст.ст. 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.
Колегією суддів було встановлено, що ОСОБА_3 в період з 01.02.2013 року по 01.02.2014 року щомісячно сплачував по 50 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком державного виконавця, які суд бере до уваги при розрахунку.
Крім того, ОСОБА_3 сплатив 250 грн. - 05.01.2012 р.; 50 грн. - 22.05.2012 р.; 50 грн. - 13.12.2012 р.; 50 грн. - 14.01.2013 р.; 50 грн. - 01.10.2012 р.; 50 грн. - 11.09.2012 р. згідно квитанцій (а. с. 27, 28). Дані обставини проплати зазначених коштів визнала позивач, а тому вони доказуванню не підлягають.
Неустойка (пеня) по аліментам на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за серпень 2011 року - (249.6 грн. х 1% х 884 дні) = 2206 грн. За вересень 2011 року - (249.6 грн. х 1% х 854 дні) = 2131 грн. За жовтень 2011 року - (255.9 грн. х 1% х 823 дні) = 2106 грн. За листопад 2011 року - (255.9 грн. х 1% х 793 дні) = 2029 грн. За грудень 2011 року - (261 грн. х 1% х 762 дні) = 1989 грн.
За січень 2012 року - (267,9 грн. - 250 грн.= 17,9 х 1% х 731 день) = 77 грн. За лютий 2012 року - (267,9 грн. х 1% х 702 дні) = 1880 грн. За березень 2012 року - (267,9 грн. х 1% х 671 день) = 1798 грн. За квітень 2012 року - (273,3 грн. х 1% х 641 день) = 1752 грн. За травень 2012 року - (273,3 грн. - 50 = 223,30 х 1% х 610 днів) = 1362 грн. За червень 2012 року - (273,3 грн. х 1% х 580 днів) = 1585 грн. За липень 2012 року - (275,1 грн. х 1% х 549 дні) = 1510 грн. За серпень 2012 року - (275,1 грн. х 1% х 518 днів) = 1425 грн. За вересень 2012 - (275,1 грн. - 50 = 225,1 х 1% х 488 днів) = 1098 грн. За жовтень 2012 року - (279 грн. - 50 = 229 х 1% х 457 днів) = 1046 грн. За листопад 2012 - (279 грн. х 1% х 427 днів) = 1191 грн. За грудень 2012 року - (288,3 грн. - 50 = 238,3 х 1% х 396 днів) = 944 грн.
За січень 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 365 днів) = 882 грн. За лютий 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 337 днів) = 814 грн. За березень 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 306 днів) = 739 грн. За квітень 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 276 днів) = 667 грн. За травень 2013 - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 245 днів) = 592 грн. За червень 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 215 днів) = 519 грн. За липень 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 184 дні) = 444 грн. За серпень 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 153 дні) = 370 грн. За вересень 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 123 дні) = 297 грн. За жовтень 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 92 дні) = 222 грн. За листопад 2013 року - (291,6 грн. - 50 = 241,6 х 1% х 62 дні) = 150 грн. За грудень 2013 року - (309,6 грн. - 50 грн. = 259,6 х 1% х 31 день) = 80 грн. За січень 2014 року = 0.
Разом 31 905 грн.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
ОСОБА_3 знаючи про свій обов'язок сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина та дружини, аліменти відповідно до рішення суду сплачував не в повній мірі.
Відповідач не навів будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що прострочення сплати аліментів сталося не з його вини та не спростував доводів позивача в цій частині, оскільки обов'язок підтвердити свій матеріальний стан та причини, з яких він був позбавлений можливості сплачувати аліменти, покладаються на відповідача.
Крім того, твердження відповідача, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір судом не беруться до уваги, оскільки мати відповідача інвалід другої групи, особа пенсійного віку, а отже отримує пенсію. До того ж чинне законодавство передбачає можливість отримання матір'ю відповідача, допомоги по інвалідності.
У відповідності до правил частини 5 статті 88 ЦПК України вирішуючи питання про розподіл судових витрат після ухвалення нового судового рішення, ОСОБА_3 має сплатити судовий збір в дохід держави виходячи із 1% від розміру задоволених позовних вимог та судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення яким:
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за несплату аліментів на утримання сина в період з 29.07.2011 року по 01.02.2014 р. в розмірі 31 905 грн.;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за несплату аліментів на її утримання в період з 29.07.2011 року по 01.02.2014 р. в розмірі 39 825 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 1075 грн. 95 коп. (717 грн. 30 коп. за подання позовної заяви та 358 грн. 65 коп. за подання апеляційної скарги).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: