03 червня 2014 р.Справа № 573/406/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Бегунца А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 22.04.2014р. по справі № 573/406/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, пов'язані з перерахунком довічного грошового утримання судді у відставці,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Білопільського районного суду Сумської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області, в якому просив суд, з урахуванням уточнень, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2014 року та зобов'язати УПФ України у Білопільському районі здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого судді з 01 січня 2014 року.
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 22.04.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною посадового окладу працюючих суддів із 01 січня 2014 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80% заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді, починаючи з 10 квітня 2014 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Управління ПФУ у Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок з 01 січня 2014 року по 09 квітня 2014 року включно відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 на підставі рішення Сумської обласної ради народних депутатів від 09 квітня 1990 року обраний народним суддею Білопільського районного суду Сумської області (а. с. 9-13 ).
Постановою Верховної Ради України №1653-111 від 20 квітня 2000 року ОСОБА_1 обрано суддею Білопільського районного суду Сумської області безстроково (а. с. 18).
Наказом голови Білопільського районного суду Сумської області №23/1 від 28 квітня 2009 року ОСОБА_1 відрахований зі штату Білопільського районного суду Сумської області на підставі постанови Верховної Ради України №1283 - VІ від 16 квітня 2009 року у зв'язку із поданням заяви у відставку, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці позивача ( а. с. 12).
З матеріалів справи вбачається, що стаж роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 20 років 06 місяців.
Згідно матеріалів дослідженої судом пенсійної справи позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів».
Постановою Білопільського районного суду від 11 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року, визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у відповідності до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року відповідно до нових умов оплати праці суддів, працюючих на відповідних посадах. Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області зобов'язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до вимог статті 129, частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року в розмірі 80% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження максимальним розміром щомісячного довічного грошового утримання судді, передбаченого Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, починаючи з 01 вересня 2012 року (а. с. 19-24).
Як вбачається з матеріалів дослідженої судом пенсійної справи, на підставі вищевказаної постанови суду першої інстанції, яка була залишена без змін Харківським апеляційним адміністративним судом, з 01 вересня 2012 року відповідач нараховує і виплачує позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, виходячи із заробітної плати 18 925 грн. 50 коп., де 11 470 грн. - посадовий оклад, 5 735 грн. - надбавка за вислугу років (50%), 1 720 грн. 50 коп. - надбавка за науковий ступінь (15%), що підтверджена довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області від 12 січня 2013 року.
Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-208/14 від 04 лютого 2014 року заробітна плата ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 20 097 грн., де 12 180 грн. оклад, 6 090 грн. надбавка за вислугу років (50%), 1 827 грн. - надбавка за науковий ступінь (15%) (а. с. 6).
05 лютого 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 80% від заробітку діючого судді згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року та рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №30-рп/2013 року у зв'язку з тим, що у 2013 році працюючим суддям було підвищено розмір суддівської винагороди (а. с. 8).
Розглянувши вищевказану заяву в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області листом №Я-6 від 12 лютого 2014 року роз'яснило ОСОБА_1 , що він не має права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною заробітної плати працюючим суддям, оскільки, чинним законодавством, у тому числі Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року та Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України такий перерахунок не передбачений (а. с. 7).
10 квітня 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Білопільському районі із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (а. с. 39).
З листа УПФУ в Білопільському районі від 16 квітня 2014 року вбачається, що рішенням №79 від 15 квітня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в зв'язку зі зміною заробітної плати працюючим суддям з 01 січня 2014 року згідно довідки №04-208/14 від 04 лютого 2014 року, так як даний перерахунок не передбачений чинним законодавством, в тому числі Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року та Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25 січня 2008 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/1489 (а. с. 38).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач, будучи суддею у відставці, має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Положеннями ч.1 ст. 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Основним Законом та іншими законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Згідно п. 1 ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 01.10.2011 року) було встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, положення ч. 3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" були викладені в новій редакції, згідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
За правилами ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року), максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України".
Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частина третя, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI.
Відповідно до п. 2.2 вищезазначеного Рішення Конституційного Суду України зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 року N (2010)12, "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).
У пункті 7 вищезазначеного Рішення, Конституційний Суд України вказав, що Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, поширюючи дію положень абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", як вбачається з їх змісту, на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), залишив незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, але звузив обсяг цього права та встановив обмеження в перерахунках передбачених законами України пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Таким чином, зазначені положення Закону № 3668 в частині поширення їх дії на Закон № 2453 стосовно виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці суперечать вимогам частини першої ст. 126 Конституції України.
У зв'язку з чим, дія абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (п.8 Рішення).
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що до 3 червня 2013 року щомісячне грошове утримання судді повинно було здійснюватися відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року).
Натомість, з 3 червня 2013 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №3-рп/2013), положення ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повинні застосовуватись в редакції, яка діяла до змін, які були внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений, зокрема, п.п. 3 і 4 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, пп. 2.1 і 2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.
Також додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на відсутність у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» положення про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, а також, що саме на органи ПФУ покладений обов'язок виплати такого утримання, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обрано належний спосіб захисту порушеного права позивача, а саме, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді, починаючи з 10 квітня 2014 року.
При цьому відсутність в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» положення, в якому безпосередньо було б зазначено про необхідність проведення такого перерахунку, не може бути підставою для відмови позивачу в перерахунку його грошового утримання, оскільки іншим чином, ніж зробивши такий перерахунок у відсотках до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснити виплату грошового утримання у належному розмірі, тобто відповідно до частини 3 статті 138 вказаного Закону, є неможливим. До того ж в діючому законодавстві відсутні положення, які забороняли б робити такий перерахунок судді у відставці.
Доводи відповідача про відсутність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання, оскільки таке право мають виключно судді Конституційного Суду України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до змісту вимог ст.3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.
Крім цього, положеннями ч.4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.
Статтею 51 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Згідно ч. 5 ст. 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Виходячи із вище викладеного, колегія суддів зазначає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості відмови у проведенні позивачу перерахунку пенсії, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Білопільського районного суду Сумської області від 22.04.2014 року по справі № 573/406/14-а в частині задоволених позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 22.04.2014р. по справі № 573/406/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Бегунц А.О.