Дата документу 10.06.2014 Справа № 1622/9934/2012
Провадження № 2-д/554/1/2014
10 червня 2014 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Жданову Є.В.
за участю представника стягувача - ОСОБА_1, представників боржника - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава клопотання компанії Везерфорд Ойл Тул ГмбХ про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 06 січня 2012 року № 101567, боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атол», -
Компанія Везерфорд Ойл Тул Гмбх звернулася до Октябрського районного суду м.Полтави з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 06 січня 2012 року № 101567, стягнення з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атол» та перерахування на рахунок компанії Везерфорд Ойл Тул ГмбХ:
- 247 549, 33 доларів США за послуги надані та обладнання поставлене позивачем боржнику за контрактом, укладеним між позивачем та боржником 23 червня 2008 року;
- 113 198, 60 доларів США у вигляді договірних процентів, які нараховані на дату Арбітражного Рішення відповідно до статті 11.4 Контракту;
- 39 070, 30 євро у вигляді арбітражних витрат, як визначено Арбітражним Судом відповідно до статті 28.2 Регламенту Арбітражного Суду і які передбачені підпунктом (іv) Арбітражного Рішення;
- 12 791, 23 англійських фунтів стерлінгів у вигляді арбітражних витрат;
- суму коштів у доларах США у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від 247 549, 33 доларів США, яка обчислюється, відповідно до підпункту (vі) пункту 60 Арбітражного Рішення, за період з 06 січня 2011 року до дати платежу;
- суму коштів в євро, що складає 3,5 % річних від 39 070, 30 євро, яка обчислюється, відповідно до підпункту (vіі) пункту 60 Арбітражного Рішення, за період з 04 лютого 2011 року до дати платежу;
- суму коштів в англійських фунтах стерлінгів, що складає 3,5 % річних від 12 791, 23 англійських фунтів стерлінгів, яка обчислюється, відповідно до підпункту (vіі) пункту 60 Арбітражного Рішення, за період з 04 лютого 2011 року до дати платежу.
В обгрунтування клопотання зазначив, що 06 січня 2011 року Лондонський Міжнародний Арбітражний Суд виніс рішення у справі № 101567 за позовом компанії Weatherford Oil Tool GmbH до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атол», яке зобов»язує боржника сплатити позивачу:
1. 247 549, 33 доларів США за послуги надані та обладнання поставлене позивачем боржнику за контрактом, укладеним між позивачем та боржником 23 червня 2008 року;
2. 113 198, 60 доларів США у вигляді договірних процентів, які нараховані на дату Арбітражного Рішення відповідно до статті 11.4 Контракту;
3. 39 070, 30 євро у вигляді арбітражних витрат, як визначено Арбітражним Судом відповідно до статті 28.2 Регламенту Арбітражного Суду і які передбачені підпунктом (іv) Арбітражного Рішення;
4. 12 791, 23 англійських фунтів стерлінгів у вигляді арбітражних витрат, як визначено Арбітражним Судом відповідно до статті 28.2 Регламенту Арбітражного Суду;
5. суму коштів у доларах США у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від 247 549, 33 доларів США, яка обчислюється, відповідно до підпункту (vі) пункту 60 Арбітражного Рішення, за період з 06 січня 2011 року до дати платежу;
6. суму коштів в євро, що складає 3,5 % річних від 39 070, 30 євро, яка обчислюється, відповідно до підпункту (vіі) пункту 60 Арбітражного Рішення, за період з 04 лютого 2011 року (наступна дата після спливу 28-денного строку від дня прийняття Арбітражного рішення) до дати платежу;
7. суму коштів в англійських фунтах стерлінгів, що складає 3,5 % річних (3%+ставка Банку Англії 0,5%) від 12 791, 23 англійських фунтів стерлінгів, яка обчислюється, відповідно до підпункту (vіі) пункту 60 Арбітражного Рішення, за період з 04 лютого 2011 року до дати платежу.
Станом на дату подання клопотання, Арбітражне Рішення боржником добровільно не виконане, що є підставою для подачі Клопотання.
У судовому засіданні представник стягувача клопотання підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Представники боржника у судовому засіданні в задоволенні клопотання прохали відмовити, надіслали до суду письмові заперечення (т.2 а.с. 176-180), в яких зазначили, що ТОВ «НВП «Атол» не було належним чином повідомлене про призначення арбітра та арбітражний процес і спір вирішувався неналежним складом арбітражного суду, тому клопотання задоволенню не підлягає згідно ст. 5 ч.1 п.п.b) Нью-Йоркської Конвенції, а також п.d ч.1 ст. 5 Нью-Йоркської Конвенції та п.п.4 п.1 ст. 36 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж.
Відповідно до ст.390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є державами-учасницями Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) (далі Конвенції), яка ратифікована Україною 10 жовтня 1960 року, а Британією 24 вересня 1975 року.
Відповідно до п.1 ст.1 Конвенції, дана Конвенція застосовується щодо визнання і виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж та держава, де запитуються їх визнання і виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути, як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також щодо арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де запитуються їх визнання та виконання.
Згідно ст. 3 Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражні рішення як обов»язкові та виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитуються визнання та виконання цих рішень, на умовах викладених у статтях Конвенції.
Зі змісту частини 2 сатті 394 ЦПК України вбачається, що до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 4 Конвенції визначено, що для отримання визнання та виконання арбітражного рішення, сторона, що подає клопотання про визнання та виконання арбітражного рішення, надає лише такі документи: а) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену його копію; б) оригінал арбітражної угоди, вказаної в статті 2 зазначеної Конвенції або належним чином засвідчену її копію.
Відповідно до ст. 2 Конвенції, кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов»язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв»язку з якимось конкретним договором або іншим правовідношенням, об»єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами.
Встановлено, що між компанією Везерфорд Ойл Тул ГмбХ та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атол» був укладений контракт 23 червня 2008 року, з якого виник арбітражний спір у справі № 101567 і який містить наступне застереження в статті 20 Контракту: «Срок дії, тлумачення, і виконання цього Контракту будуть керуватися Законами Англії виключаючи будь-які норми, які в протилежному випадку вимагають застосування законів будь-якої іншої юрисдикції. Будь-які спори, які виникають по цьому Контракту будуть вирішуватися виключно в арбітражному порядку англійською мовою в Лондонському Міжнародному Арбітражному Суді («Регламент»), за умови, що положення цього параграфу будуть мати пріоритетне значення у випадку будь-яких протиріч із таким Регламентом. Арбітражна комісія винесе свої рішення у письмовій формі і такі письмові рішення та висновки відносно спорів будуть остаточними та обов»язковими для сторін, які приймають участь в арбітражному процесі, визнання і виконання винесених арбітражних рішень може бути здійснене будь-яким судом, що має відповідну юрисдикцію».
Також в контракті зазначено, що ТОВ «НВП «Атол» зареєстроване за адресою: Полтавська обл., смт Машівка, вул.Леніна, 120, а поштова адреса: м.Полтава, пров.Піонерський, 4 (том 1 а.с.41-61).
Згідно ст. 5 Конвенції у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, який розглядає клопотання про визнання і виконання рішення, доказ того, що: b) вона належним чином не була повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд, або з інших причин не могла надати свої пояснення; або d) склад арбітражного суду або арбітражний процес не відповідали угоді сторін або, при відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж.
Згідно ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36. Сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином
засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в статті 7, або належним чином засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цих
документів на українську або російську мову.
Відповідно до ст.36 вказаного Закону у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено
лише: на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця
сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або
виконання, доказ того, що сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж.
Зі змісту ч.1 ст. 396 ЦПК України вбачається, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що встановлено ст. 179 ЦПК України.
Суд вважає, що підстав для відмови в задоволенні клопотання відповідно до п.п.b п.1 ст. 5 Конвенції немає, оскільки ТОВ «НВП «Атол» не довело, що не отримувало повідомлень про арбітражний розгляд, виходячи з наступного.
Так, Арбітражне Рішення від 06 січня 2011 року по справі № 101567 ухвалене паном ОСОБА_4 надіслано сторонам 10 січня 2011 року кур»єрською службою. Відповідно до п.26.9 Регламенту є остаточним та обов»язковим для сторін, що підтверджено офіційним листом Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 05 січня 2012 року (том 1 а.с.66-69).
Як вбачається з п.п.8-13 Арбітражного Рішення, боржник був офіційно повідомлений про призначення арбітра, про арбітражний розгляд справи та про направлення боржнику та отримання ним усіх необхідних процесуальних документів у справі.
Зокрема, у п.11.0 Арбітражного рішення зазначено, що в кожному випадку кур»єрська компанія повідомила арбітра про те, що їй не вдалося доставити листи на зареєстровану адресу офісу, але вона успішно доставила листи на поштову адресу.
З п.12.0 Арбітражного Рішення слідує, що він отримав підтвердження від ЛМАС про те, що усі повідомлення, надіслані ними відповідачу кур»єрською службою були успішно доставлені (том 1 а.с.26-36).
Суд вважає, що неодержання боржником листів від 15 листопада 2010 року та 10 грудня 2010 року не спростовує вищенаведеного факту про обізнаність ТОВ «НВП «Атол» про розгляд справи в Арбітражному Суді.
Суд також враховує, що згідно ст. 5 Конвенції обов»язок доказування неналежного повідомлення про призначення арбітра та арбітражний розгляд покладено на сторону, проти якої спрямоване арбітражне рішення, однак вважає неспроможним доказом рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року (справа № 6-15540 св 11) (том 2 а.с.181-184) щодо незнаходження ТОВ «НВП «Атол» за фактичною адресою : м.Полтава, пров.Піонерський, 4, оскільки з нього не вбачається початок періоду, з якого боржник за вказаною адресою не знаходився. Про відкликання довіреності на прийняття кореспонденції за фактичною адресою, ТОВ «НВП «Атол» свого контрагента не повідомило, що оцінюється судом як недобросовісне виконання своїх обов»язків згідно Контракту та Регламенту ЛМАС.
Разом з тим, суд вважає, що в задоволенні клопотання про визнання та виконання Рішення ЛМАС від 06 січня 2011 року необхідно відмовити згідно п.d ч.1 ст. 5 Нью-Йоркської Конвенції та п.п.4 п.1 ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», виходячи з наступного.
Як вбачається із Рішення ЛМАС від 06 січня 2011 року, останнє винесене одноособово арбітром ОСОБА_4, а не колегіальним органом.
В п.20 укладеного між компанією Везерфорд Ойл Тул ГмбХ та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атол» контракту від 23 червня 2008 року встановлено, що будь-які спори, які виникають по цьому Контракту будуть вирішуватися виключно в арбітражному порядку англійською мовою в Лондонському Міжнародному Арбітражному Суді («Регламент»), за умови, що положення цього параграфу будуть мати пріоритетне значення у випадку будь-яких протиріч із таким Регламентом. Арбітражна комісія винесе свої рішення у письмовій формі і такі письмові рішення та висновки відносно спорів будуть остаточними та обов»язковими для сторін, які приймають участь в арбітражному процесі, визнання і виконання винесених арбітражних рішень може бути здійснене будь-яким судом, що має відповідну юрисдикцію».
Вказаний Контракт був підписаний обома сторонами як у варіанті, викладеному англійською мовою, так і російською.
Згідно висновку експертного дослідження Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/58 від 10 лютого 2014 року, у складі юридичного терміна arbitration panel англійське слово panel має таке значення: «група осіб, вибраних для виконання певної роботи, наприклад, дослідження, розслідування, арбітражу». Англійське слово panel може вказувати на особу в однині тільки якщо воно вживається в значенні «підсудний» (у шотландській юридичній практиці). У складі юридичного терміна arbitration panel слово panel завжди вказує на колегіальний орган. Лінгвістичних підстав вважати англійські терміни arbitration panel та arbitration tribunal тотожними за змістом немає. Ці терміни не можуть вживатися як взаємозамінні в офіційно-діловому тексті або в перекладі офіційно-ділового тексту (том 2 а.с.185-206).
Аналізуючи наданий доказ, суд вважає його належним та допустими, оскільки висновок експертного дослідження є обгрунтованим, повним та ясним, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384-385 КК України, а тому підстав для його спростування у суду немає.
Згідно ч.2 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування обставини, визнані судом загальновідомими.
Суд вважає, що під словом «комісія» розумують дві і більше особи, і ця обставина є загальновідомою.
Крім того, суд враховує, що під російськомовним перекладом контракту підписалися обидві сторони, тому вони погодилися із складом суду, який правомочний розглядати спори в Арбітражному Суді.
Враховуючи, що під арбітражною комісією розуміють групу осіб (два і більше), а не одного арбітра, суд приходить до висновку, що склад арбітражного суду не відповідав угоді сторін, а тому клопотання про визнання та надання дозволу на виконання рішення ЛМАС від 06 січня 2012 року задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.390-398 ЦПК України, суд, -
В задоволенні клопотання компанії Везерфорд Ойл Тул ГмбХ про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 06 січня 2012 року № 101567, боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атол», - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяЛ.І. Савченко