29 травня 2014 року м. Київ К/9991/73013/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Горбатюка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Держкомзему в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держкомзему в Одеській області, ДП "Центр державного земельного кадасру" в особі Одеської регіональної філії про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держкомзему у Одеській області, ДП «Центр державного земельного кадастру»в особі Одеської регіональної філії, в якому просив суд:
- визнати дії Головного управління Держкомзему у Одеській області щодо ненадання відповіді на його питання зазначені у скарзі від 11 листопада 2009 року неправомірними; зобов'язати Головне управління Держкомзему у Одеській області надати позивачу відповідь на питання зазначені в скарзі від 11 листопада 2009 року;
- визнати дії Головного управління Держкомзему у Одеській області щодо не заповнення реєстраційних карток з відомостями, пов'язаними з видачею державних актів на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 і не пересилки реєстраційних карток в двох примірниках реєстратору неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Держкомзему у Одеській області заповнити реєстраційні картки з відомостями, пов'язаними з видачею державних актів на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 і переслати їх реєстратору до центру ДЗК.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем неправомірно не внесено до електронної бази даних відомості про земельні ділянки, які належали його матері; відповідачем порушено вимоги статті 19 Закону України «Про звернення громадян», а також вимоги Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.08.2001 №144.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року, залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Держкомзему у Одеській області щодо ненадання відповіді ОСОБА_2 на питання, зазначене у скарзі від 11.11.2009; зобов'язано Головне управління Держкомзему у Одеській області надати відповідь ОСОБА_2 на питання, зазначене в скарзі від 11.11.2009; визнано дії Головного управління Держкомзему у Одеській області щодо не заповнення реєстраційних карток з відомостями, пов'язаними з видачею державних актів на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 і не пересилки реєстраційних карток в двох примірниках реєстратору неправомірними; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Головне управління Держкомзему в Одеській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.11.2009 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держкомзему у Одеській області зі скаргою, в якій просив надати відповідь про причини не внесення до бази даних, відповідно до пункту 2.5 наказу Держкомзему від 23.08.2001 №144 державних актів його матері.
Відповідно до положень статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
На подану скаргу 12.11.2009 Головним управлінням Держкомзему у Одеській області надано відповідь № 4-д709/837, в якій відповідач зазначив, що за результатами перевірки обмінного файлу працівниками ДП «Центр державного земельного кадастру» виявлено накладення між земельною ділянкою позивача та іншої особи, а тому до вирішення спірного питання в судовому порядку не має можливості усунути недоліки відображені в протоколі перевірки.
Колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій в частині того, що за змістом відповіді на скаргу позивачу роз'яснено причини неможливості реєстрації права власності на земельні ділянки в зв'язку із наявною накладкою земельних ділянок в теперішній час, проте позивач ставив питання про причини не заповнення карток та не пересилки їх реєстратору, як того вимагав наказ Держкомзему від 23.08.2001 №144.
При цьому, колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання заявника касаційної інстанції на те, що згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 21.02.2002 №1/14 рішення про державну реєстрацію Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань скасовано та 04.03.2002 зазначене Положення виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, оскільки до 21.02.2002 наказ Держкомзему від 23.08.2001 №144 був чинним.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності ознак протиправної бездіяльності відповідача, яка виявилась у ненадання змістовної відповіді на питання, поставлені позивачем в скарзі від 11.11.2009.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.1998, матері позивача - ОСОБА_3 видано та зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під номером 98 №1334 державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площею 0,119 га та 0,250 га.
Пунктом 5 наказу Держкомзему від 23.08.2001 №144 «Про затвердження нормативно-правових актів» встановлено, що відомості про складання та видачу державних актів з моменту впровадження реєстрації землеволодінь та землекористувань, але не пізніше 15.10.2001 року, підлягають обов'язковому внесенню до неї в порядку, передбаченому Положенням.
Пунктом 2.5. Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2308.2001 №144, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.09.2001 за №811/6002 (яке було чинним з 28.09.2001 по 21.02.2002) відомості, пов'язані з видачею державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, укладанням договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, які були видані в установленому законодавством порядку до введення в дію цього Положення, підлягають обов'язковому внесенню до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань. Заповнення реєстраційних карток з такими відомостями покладається на державні органи земельних ресурсів Держкомзему України. Державні органи земельних ресурсів Держкомзему України пересилають реєстраційні картки в двох примірниках реєстратору. Реєстратор здійснює унесення таких відомостей до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань безкоштовно.
За вказаних обставин, зважаючи на наявність державних актів про право власності на земельні ділянки, виданих до введення в дію «Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань», затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.08.2001 №144, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій в частині того, що відомості щодо таких актів повинні були бути внесені до бази даних в строк до 15 жовтня 2001 року та обов'язок щодо внесення таких відомостей, пов'язаних з видачею державних актів та заповнення реєстраційних карток покладався на державні органи земельних ресурсів Держкомзему України. Враховуючи зазначене, дії Головного управління Держкомзему в Одеській області щодо не заповнення реєстраційних карток з відомостями, пов'язаними з видачею державних актів на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 та не пересилки реєстраційних карток в двох примірниках реєстратору є неправомірними.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Головного управління Держкомзему в Одеській області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: