29 травня 2014 року м. Київ К/9991/73148/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Горбатюка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі, у якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі щодо винесенні вимоги про сплату єдиного внеску в сумі 1698,23 грн. від 27.02.2012 №23 та скасувати зазначену вимогу, як незаконну та протиправну.
Позовні вимоги мотивовано тим, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою та платником єдиного податку, водночас є пенсіонером за віком, а відтак, вважає, що відповідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки не висловила бажання добровільної участі в загальнообов'язковому державному страхуванні.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року, позов задоволено: визнано дії відповідача неправомірними та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі від 27.02.2012 №23 про стягнення боргу в сумі 1698,23 грн.
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є платником єдиного податку та отримує пенсію за віком, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі від 13 серпня 2012 року, копією свідоцтва платника єдиного податку від 15 травня 2012 року НОМЕР_2 та копією посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Серії НОМЕР_1.
27.02.2012 Управлінням Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області винесено вимогу про сплату боргу №Ф-23, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1698, 23 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом України від 7 липня 2011 року №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 06 серпня 2011 року (далі - Закон № 3609-VI), статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», тому позивач як пенсіонер за віком звільнений від сплати єдиного внеску.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до пункту 4. частини 1. статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини. 4 статті 4 Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 2 зазначеного Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.
Разом з тим, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статтею 12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком, а відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є пенсіонерами за віком, що відповідає Прикінцевим положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі №21-25а14.
Судами встановлено, що позивачу, у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач звільнена від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо доводів Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про пропуск позивачем строку оскарження вимоги №ф-23 від 27.02.2012, то слід зазначити, що суд першої інстанцій дійшов висновку про поважність причин такого пропуску, оскільки позивач отримала вимогу 03.03.2012, проте з 02.03.2012 по 15.03.2012 перебувала на лікуванні в Рокитнівській ЦРЛ, що підтверджується відповідною довідкою.
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: