29 травня 2014 року м. Київ К/9991/63935/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Волошина В.М.,
позивач ОСОБА_4
представник позивача ОСОБА_5
представник відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дарницькому районі) в якому просить визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2012 року позов ФО-П ОСОБА_4 задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2012 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ФО-П ОСОБА_4 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ у Дарницькому районі проведена виїзна позапланова перевірка ФО-П ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року та валютного законодавства з 24 жовтня 2006 року по 30 червня 2011 року. За результатами перевірки складено акт №6425/17/4/НОМЕР_1 від 07 жовтня 2011 року.
Перевіркою встановлено порушення ФО-П ОСОБА_4 пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 18.1 "а" ст. 18, п. 19.1 "а" ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 13 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян", п. 1769.1 ст. 176, пп. 177.5.2 п. 177.5 п. 177.2 ст. 177, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03 липня 1998 року, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року: №0003621704/52888, яким ФО-П ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на 162846, 69 грн., в т.ч. 162505, 69 грн. за основним платежем та 341, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003631704/52889, яким ФО-П ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання на 3553243, 41 грн., в т.ч. 3026348, 56 грн. за основним платежем та 526885, 85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПА у м. Києві №149/Г/25-214 від 27 січня 2012 року податкове повідомлення-рішення №0003621704/5288 від 11 листопада 2011 року скасовано у частині грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 734, 57 грн. (564,67 грн. за основним платежем та 170, 00 грн. за штрафними санкціями).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, в період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.
Також встановлено, що в перевіряємий період позивач надавав послуги з перевезення вантажів та надавав транспортно-експедиційне обслуговування.
Аналізуючи норми законодавства та договори на транспортно-експедиційне обслуговування, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач під час виконання вищезазначених договорів на транспортне обслуговування надавав транспортно-експедиторські послуги та є експедитором, який не є довіреною особою перевізника, а виступає як окремий продавець всього комплексу послуг по виконанню або організації виконання транспортно-експедиторських послуг. Тобто, договори транспортного експедирування, виконання яких формувало обсяг виручки позивача протягом періоду перевірки, є договорами про надання послуг з організації та забезпечення перевезень (посередницьким договором).
У відповідності до ст.1 Указу Президента від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)».
Судом першої інстанції встановлено, що оскільки кошти, які надходять на розрахунковий рахунок платників єдиного податку є транзитними, вони не мають права власності на такі кошти, то при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не було допущено перевищення граничного обсягу виручки, передбаченого Указом Президента від 03.07.1998 року, №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з чим відсутні підстави для обов'язкового переходу позивача на загальну систему оподаткування. За таких обставин, відсутні і підстави для визначення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ та податку з доходів фізичних осіб, а отже повідомлення-рішення від 11.11.2011 року №0003621704/52888, № 0003631704/52889 підлягають скасуванню в повному обсязі.
Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
За змістом абз. 5 п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою вважається вся сума, отримана на розрахунковий рахунок. Вказана норма не ставить визначення розміру виручки в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, немає значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої.
Крім того, обґрунтовуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та частково постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2012 року в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасувати повністю.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2012 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров