"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/14488/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Малиніна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області до Приватного акціонерного товариства «Будівельник» про стягнення коштів, -
встановила:
Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Будівельник» про стягнення коштів.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року позов Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Будівельник» на користь Управління Пенсійного фонду України в Городецькому районі заборгованість по витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень 2011 року в сумі 774,57 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області,не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 22 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, який працював електрозварником у відповідача.
ОСОБА_2 подана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період з 01 вересня 1976 року по 31 грудня 1977 року, з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1979 року, з 01 січня 1981 року по 31 грудня 1982 року, з 01 січня 1983 року по 31 грудня 1984 року, з 01 січня 1985 року по 25 травня 1993 року, що видана відповідачем від 06 червня 2008 року № 8.
Актом № 116 зустрічної перевірки документів про стаж роботи та заробітної плати, які дають право на пенсію, підтверджено стаж роботи ОСОБА_2 за період з 1976 року по 1993 рік у відповідача.
Згідно протоколу від 01 вересня 2008 року № 1196 ОСОБА_2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначено з 11 липня 2008 року пенсію по віку на пільгових умовах.
Управлінням Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області в березні 2011 року здійснено виплату пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівнику відповідача, який не досяг пенсійного віку ОСОБА_2 в загальному розмірі 774,57 гривень.
Відповідач не здійснив відшкодування зазначених витрат і за ним рахується заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень 2011 року в розмірі 774,57 гривень.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, до досягнення працівниками загальновстановленого пенсійного віку: чоловікам - 60 років, жінкам - 55 років, в таких розмірах: 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100 % розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах за списком N 2, затверджених постановою КМУ від 16 січня 2003 року N 36, і за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за списком № 2, мають здійснюватися відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.
Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до пункту 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Таким чином, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, який надсилається відповідачу.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємство отримало розрахунки Управління Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання, а оскільки розрахунки відповідач не оскаржив, вони є обов'язковими для виконання.
Крім того, відповідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2013 року у справі К/9991/47671/12, встановлено, що в березні 1976 року ОСОБА_2 прийнятий в Городенківське ПМК № 255 електрозварювальником. 17 жовтня 1994 року рішенням зборів трудового колективу та Ради народних депутатів Івано-Франківської області на базі пересувної механізованої колони № 255 ліквідованого тресту «Прикарпатсільбуд» створено Державне підприємство Городенківську міжрайонну пересувну механізовану колону № 1, засновником якої є Головне управління (департамент) Ради народних депутатів Івано-Франківської області.
12 січня 1996 року Городенківську ПМК-1 перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Будівельник» згідно наказу представництва Фонду державного майна України в Городенківському районі від 12 лютого 1996 року № 96. Відповідно до даного наказу, з моменту державної реєстрації ВАТ «Будівельник» діяльність Городенківської ПМК-1 припиняється з переходом активів та пасивів Городенківської ПМК-1 до ВАТ «Будівельник», який в свою чергу стає правонаступником прав і обов'язків державного підприємства.
Згідно довідок від 06 червня 2008 року № 8, від 23 квітня 2011 року № 39 відповідачем підтверджено, що Городенківське ВАТ «Будівельник» є правонаступником Городенківської ПМК-255.
Таки чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки встановлено, що Городенківське ВАТ «Будівельник» є правонаступником Городенківської ПМК-255, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасувати, а постанову Івано-франківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області до приватного акціонерного товариства «Будівельник» про стягнення коштів, залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
В.В. Малинін