"28" травня 2014 р. м. Київ К/9991/17254/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі №2-а-4399/08/0970 за позовом Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позовні вимоги Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 08.05.2008 №0000172300/0 та від 08.05.2008 №0000172300/0.
Не погоджуючись із судовим рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Долинська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області 04.07.2008 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.04.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст.11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі наказу начальника Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області від 07.04.2008 №289 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю за грудень 2006 року.
За результатами перевірки Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області складено акт від 16.04.2008 №2636/231/03059442 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.05.2008 №20000182300/0 та від 08.05.2008№20000172300/0, якими визначено Долинському ремонтно-будівельному товариству з обмеженою відповідальністю податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та з податку на прибуток приватних підприємців.
Задовольняючи позовні вимоги Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю суди попередніх інстанцій, виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті за результатами позапланової перевірки, яка була призначена з порушенням норм чинного законодавства, а саме без рішення суду як це передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх помилковими та передчасними з наступних підстав.
Частиною 6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено підстави для проведення позапланової виїзної перевірки.
Згідно з положеннями частини 8 ст. 11-1 цього Закону позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
Відповідно до частини 9 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що податковий орган повинен звернутися до суду з позовом про надання дозволу для проведення позапланової перевірки лише з підстав, які не передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в інших випадках, які передбачені цим Законом, позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби.
Тобто, твердження судів попередніх інстанцій про те, що позапланову виїзну перевірку позивача необхідно було проводити виключно за наявності рішення суду, не відповідає вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно зі статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на здійснення позапланової перевірки працівники податкового органу отримують за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, оформлених відповідно до вимог зазначеної норми Закону. Ненадання цих документів або їх надання з порушенням встановлених вимог є підставою для недопущення працівників податкового органу до проведення виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
При цьому, недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.
Так, у випадку допущення посадових осіб ДПІ до перевірки, складання акту і прийняття податкового повідомлення-рішення, суди повинні, в разі заявлення вимог про скасування таких рішень, перевіряти суть застосованих санкцій та їх підставність.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, розглянули лише факт проведення відповідачем позапланової перевірки позивача без судового рішення щодо надання дозволу на її проведення. Однак, суди не вжили належних заходів для встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо зазначених в актах перевірки фактів, з якими податковий орган пов'язує вчинення позивачем правопорушення.
Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені обставини щодо правомірності визначення податкових зобов'язань спірними рішеннями по факту правопорушення, належна юридична оцінка цим обставинам дана не була.
Враховуючи викладене, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі №2-а-4399/08/0970 (№45098/09/9104) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв