"22" травня 2014 р. м.Київ К/800/51817/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Донець О.Є.,
Гончар Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 30 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про перерахунок та стягнення разової грошової допомоги, -
У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Центрального району виконкому Миколаївської міської ради, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача по не проведенню перерахунку та виплати разової грошової допомоги, передбаченої ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2013 рік, у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком та стягнути недоплачену суму грошової допомоги, передбаченої ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2013 рік у розмірі 3441 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником Великої вітчизняної війни, а тому відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на разову грошову допомогу у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, що має бути виплачено до 5 травня кожного року, натомість в 2013 році йому виплачено таку допомогу в розмірі 135 грн., у зв'язку з чим, на його думку, виникла недоплата, яка складає 3441 грн. Також зазначив, що дія ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на 2013 рік не зупинялась, а тому вважає, що при проведені виплати разової грошової допомоги відповідач повинен був керуватися вимогами вищевказаної норми, яка має вищу юридичну силу, а не вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», яка є підзаконним актом.
Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 30 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідач діяв в межах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та інших нормативно-правих актів, разова грошова допомога до 5 травня 2013 року виплачена позивачу у відповідності до норм чинного законодавства України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення.
Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради у поданих заперечення просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 є учасником війни, що підтверджується посвідчення учасника війни серія НОМЕР_1 від 13 березня 1996 року.
Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щорічна допомога до 05 травня за 2013 рік виплачена позивачу у розмірі 135 грн.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.
Статтею 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
На виконання наведених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13 березня 2013 року №149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до п.1 ч.5 якої виплата разової грошової допомоги, передбаченої, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога встановлюється у розмірі 135 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2013 рік у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України. Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із визначених ст.220 КАС України меж перегляду судових рішень, за яким суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у судової колегії відсутні підстави для спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 30 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді