"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/58981/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Малиніна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси до Південної митниці Державної митної служби України про стягнення суми коштів, -
встановила:
Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси звернувся до суду з позовом до Південної митниці Державної митної служби України про стягнення суми коштів.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року позов Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси задоволено. Стягнуто з Південної митниці на користь Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси 15889,12 грн. з перерахуванням коштів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з Південної митниці на користь позивача 6833,14 грн. з перерахуванням коштів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
У касаційній скарзі, Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 з 01 серпня 2008 року по 17 жовтня 2011 року проходив службу в митних органах України. Згідно наказу Південної митниці від 10 травня 2011 року № 432-к, позивача переведено на посаду інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-порт» Південної митниці. Наказом від 14 жовтня 2011 року № 2269-к «Про припинення перебування на державній службі» за порушення присяги державного службовця відповідно до вимог статей 17, 30 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2 була звільнена з посади інспектора відділу митного оформлення митного посту «Одеса-порт» Південної митниці.
На підставі заяви ОСОБА_2, наказом Центру зайнятості від 07 листопада 2011 року №НТ111107, останньому з 07 листопада 2011 року було надано статус безробітного і відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» розпочата виплата допомоги по безробіттю у розмірі встановленому законодавством.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року ОСОБА_2 було поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту «Одеса-порт» Південної митниці.
На виконання пункту 2 наказу Державної митної служби від 08 листопада 2012 року №2574-к Південною митницею було видано наказ від 08 липня 2012 року №1496-к, яким ОСОБА_2 було поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-порт» Південної митниці з 18 жовтня 2011 року.
Згідно довідки, наданої Центром зайнятості ОСОБА_2, за період з 07 листопада 2011 року по 13 листопада 2012 року було виплачено допомогу по безробіттю в загальному розмірі 15889,12 грн.
Позивач звернувся до Південної митниці із повідомленням від 15 листопада 2012 року №11, відповідно до якого просив в місячний термін з дня отримання повідомлення повернути Центру зайнятості кошти в сумі 15889,12 грн., які були виплачені ОСОБА_2 як допомога по безробіттю.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Вимогами статті 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такий вид компенсації при втраті роботи, як виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до підпункту 2 пункту 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).
Підпунктом 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян. які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Згідно з пунктами 7, 8, 9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Таким чином, обов'язок по компенсації Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду законодавством покладається на роботодавця, яким в даному випадку виступає Південна митниця.
Вимогами частини 1 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Отже, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, тобто з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення.
Таки чином, колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов'язок Південної митниці відшкодувати до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму матеріального забезпечення, виплаченого безробітній ОСОБА_2, у зв'язку з визнанням незаконним її звільнення з роботи та поновленням на посаді за рішенням суду у розмірі 15889,12 грн.
Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за позовом Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси до Південної митниці Державної митної служби України про стягнення суми коштів, залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
В.В. Малинін