"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/81459/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Островича С.Е., Степашка О. І, Федорова М. О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Анаконда плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Анаконда-плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство "Анаконда-плюс" (далі - ПП "Анаконда-плюс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року у задоволенні позову ПП "Анаконда-плюс" відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року апеляційну скаргу ПП "Анаконда-плюс" залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПП "Анаконда-плюс" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "Анаконда-плюс".
ДПІ у м. Полтаві подала письмові заперечення на касаційну ПП "Анаконда-плюс".
Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ у м. Полтаві проведена перевірка ПП "Анаконда-плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено акт №739/23-5/36324241 від 14 лютого 2010 року.
Перевіркою встановлено порушення ПП "Анаконда-плюс" вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 635350, 00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 865852, 00 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року: №000255310, яким ПП "Анаконда-плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 992863, 00 грн., у т.ч. 865852, 00 грн. за основним платежем, 127011, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №000254310, яким ПП "Анаконда-плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 720909, 00 грн. (635350, 00 грн. за основним платежем та 185559, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, який перевірявся ПП "Анаконда-плюс" мало господарські відносини з ПП "Меркурій 77", ПП "Маестро", ПП "Торгова група "Барбарис", ПП "Гломар", ПП "Калина", ТОВ "Сістем зерно маркет", які надавали ПП "Анаконда-плюс" послуги з маркетингу.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що акти і звіти по договорам ПП "Анаконда-плюс" з контрагентами не містять інформації: в чому саме полягали дослідження ринку охоронних послуг, його загальної характеристики обігу, які вже були відомі ПП "Анаконда-плюс" за результатами роботи на ринку в попередні роки, акти надання та отримання маркетингових послуг носять загальний характер, фактично відтворюють умови договору та не конкретизують надання маркетингових послуг та в якому обсязі вони надані. ПП "Анаконда-плюс" не надано будь-яких доказів фактичного використання послуг, які є предметом договорів, протоколи переговорів з потенційними покупцями та споживачами охоронних послуг, договорів надання послуг тощо. Зміст та обсяг наданих маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг не співрозмірний із ціною, сплаченою за них.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що ПП "Анаконда-плюс" не доведено економічну доцільність витрат і наявності економічних причин на отримання послуг, та не доведено, що послуги збільшили обсяги продажу підприємства чи зменшили витрати підприємства, що відповідає сутності господарської діяльності. В порушення умовам маркетингових договорів та положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акти наданих послуг та звіти, не містять деталізації досліджень та дій, вчинених контрагентами ПП "Анаконда-плюс", а тому не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують фактичне вчинення (виконання) маркетингових операцій.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у ПП "Анаконда-плюс" відсутні правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за договорами, укладеними з ПП "Меркурій 77", ПП "Маестро", ПП "Торгова група "Барбарис", ПП "Гломар", ПП "Калина", ТОВ "Сістем зерно маркет", і відповідно податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві є правомірними.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ПП "Анаконда-плюс".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Анаконда плюс" залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров